Як "наварюють" на солдатах

Підприємці, що займають постачання харчів до армії, з сумом згадують «золоті» часи, коли можна було обійтися і без хабарів. Вони скінчилися за часів Юрія Єханурова.
Коли 2007 року, ще як міністром оборони був Анатолій Гриценко, в українському війську відмінили наряди на кухню, і солдати отримали змогу займатися лише військовою підготовкою, годувати захисників Вітчизни почали приватні фірми.
Тоді не вимагали хабарів, а тендери були чесними та прозорими. Заступники міністра у будь-який час могли виїхати з перевіркою – прискіпливою, але об’єктивною. Це готові підтвердити й тодішні годувальники війська: Білоцерківський військторг, дніпропетровське ТзОВ «Сава», львівське ТзОВ «Анна-Марія» (директором якого і є Дмитро Щербан) та інші фірми.
Чесність не в пошані
- У 2007-му я виграв перший тендер на поставки харчів – у Львівській та Івано-Франківській областях “одним пакетом”, – розповідає журналістам Дмитро Щербан директор ТзОВ «Анна-Марія». – Другий – по Рівненській, Житомирській і Волинській областях – наприкінці того ж року.
Саме тому протягом чотирьох з половиною місяців із шести, ми не могли нормально працювати – але не здавалися. Спочатку я закупив 12 автомобілів, бо військовики перевозили продукти у вантажівках. Колись були великі склади з брилами мороженого м’яса. Але сьогодні вони не потрібні, адже я будь-коли можу завезти стільки харчів, скільки треба. Я ніколи не приймаю м’яса без обов’язкових торгових і санітарних документів, працюю з надійними підприємствами, які не пропустять неякісних продуктів. Такого ж ставлення вимагаю і від своїх працівників. Непросто проконтролювати 730 працівників, але я встигав робити й це – ніхто з моїх підлеглих не крав. А якщо такі спроби були, то звільняв винного. І не тому, що за кожним нашим кроком уважно стежили, – ми просто працювали чесно. Віднедавна ж становище у 80% військових частин погане – я маю таку інформацію щодо Львівської, Івано-Франківської та Волинської областей.
Дмитро Щербан розповідає, що за часів міністра Анатолія Гриценка можна було виграти тендер і не платити «відкату», але це вже «не проходить» за керівництва Юрія Єханурова. - Всі постачальники продуктів харчування для Збройних сил зазвичай платять 10% від суми тендеру, – розповідає бізнесмен. – Коли у мене вирішили відібрати це замовлення, мене не впускали на територію Міністерства оборони, ставили всілякі пастки. Наприклад, у день проведення конкурсу зникли мої документи. “Забували” поставити потрібні печатки і підписи. Вочевидь, я перейшов дорогу керівникам львівського військторгу.
Хто не краде – той не з нами!
Коли у Міністерстві оборони з’явилися новий заступник міністра Богдан Буца і директор департаменту Василь Бартків (колишній народний депутат від «Нашої України»), з ними прийшли і нові порядки.
- Їхні підлеглі Олександр Савченко й Олександр Уманець запропонували нам заплатити приблизно 16% “відкату” (це вже було занадто!) – більше ніж п’ять гривень щодня з кожного військовослужбовця, – каже Дмитро Щербан. – “Відкат” було замасковано під потреби на ремонт їдалень, техніки, а хтось казав, що це гроші на вибори... А хто не погоджується, той не працює з Міністерством оборони. Жодних зборів з нами не проводили, ніяких настанов щодо роботи від них ми не чули – тільки отримували листи з погрозами.
Коли Павло Ткачук, начальник Львівського інституту сухопутних військ “Львівської політехніки”, зустрівся із заступником міністра Богданом Буцою та керівником нашої облради Мирославом Сеником, йому настійливо запропонували написати на мене скаргу – начебто я погано працюю. І він це зробив, хоча до того я отримував від пана Ткачука численні подяки за якісну, хорошу роботу, – розповідає пан Дмитро. – Нові керівники у міністерстві дали й іншим військовим командирам вказівку скласти на мене не менше п’яти актів. Але вони не мали претензій до нашої роботи, тож, як порядні люди, скарг не писали. Незадоволеними нами виявилися начпроди, завідувачі їдалень, завсклади і заступники з тилу, бо ми заважали їм красти. У 84-му мобільному полку, що на вул. Стрийській у Львові, якось Начпрод, капітан Півнюк, украв кусень м’яса. Я спіймав його на гарячому, а він нахабно відповів – мовляв, це йому належить, бо це “зекономлене” м’ясо. Його командир попередив, що нічого не може зробити з цим нахабою, тому порадив звернутися у правоохоронні органи. Я пішов у прокуратуру. Упродовж п’яти місяців Півнюк ховався від мене, а потім прийшла відповідь – недостатньо доказів, і взагалі – це невелика крадіжка…
Виявилося, що можна сміливо красти щодня по 12 кілограмів м’яса – і за це нічого не буде, бо наші правоохоронці не вважають це за злочин! Після такої відповіді злодій зрадів і попередив: “Тримайтеся! Тепер я вам зроблю!” І пішли акти за актами, скарги і перевірки... Він заважав нам працювати, як тільки міг.
Я звільнив багато колишніх військових працівників за пияцтво, крадіжки та неробство. А тепер усі вони повернулися на роботу у фірму “Мезон-К”, яка нині забезпечує військових харчуванням замість нас.
ТзОВ «Анна-Марія», зокрема, звинуватили у неякісному харчуванні, що спричинило отруєння кількох солдатів. За словами заступника директора цього підприємства Ігоря Франківа, відповідні органи не довели провину фірми. Керівництво ТзОВ «Анна-Марія» вважає, що Міноборони порушило права та інтереси їхніх працівників. Наразі відповідні листи зі скаргами скеровано в Генпрокуратуру, Міністерство економіки України, Антимонопольний комітет. Незаконні дії Міністерства оборони потерпіла фірма оскаржує у суді.
- У мене є все листування Василя Бартківа з Міністерством економіки та їхні відповіді, – говорить Дмитро Щербан. – Маю листи, які купив у Міністерстві оборони, – там усе можна купити. Заплатив за них 500 доларів! Мені достеменно відомо, яким чином комісія призначала переможця тендеру. А так бути не повинно – у конкурсі мають брати участь усі охочі фірми – і ціна, яка буде найменшою, повинна перемогти у чесному змаганні.
Директор ТзОВ «Анна-Марія» має інформацію, що навіть у Львові окремі фірми, котрі готують їжу для військовослужбовців, вдаються до злочинної недбалості. За його словами, донедавна ці структури закуповували рибу путасу за найменшою ціною.
- А ціна низька і риба маловідома покупцям тому, що в Росії та інших державах годувати нею людей заборонено через токсичність! В Україні її згодовують лише деяким видам хутряних промислових тварин. Ось такі харчі готують для солдатів, намагаючись “наварити” на них, а відповідно – заробити на втраченому здоров’ї захисників держави, – обурюється пан Щербан.

Як з’явився «Мезон-К»

Журналісти зацікавилися фірмою, яка перемогла у тендері ТзОВ «Анна-Марія». У вересні минулого року міністр оборони Юрій Єхануров виступив із повідомленням, що харчових продуктів для української армії вистачить лише до кінця жовтня. Можна запитати: а про що раніше думали? Та активність департаменту з тендерних закупівель Міністерства оборони багато що пояснює. У конкурсі на постачання харчових продуктів Збройним силам перемогли дві нові й майже нікому не відомі фірми, у яких… спільні засновники.
Виявилося, що фірма «Босна» утворила дві структури. «Євро-продуктінвест» годує солдатів у Києві, Житомирській, Київській, Донецькій і Полтавській областях, а контракт цієї фірми з Міністерством оборони становить 74,4 мільйона гривень. Другій фірмі – «Мезон-К» – перепало дев’ять областей (переважно у Західній Україні) та 52,7 мільйона гривень бюджетних коштів. І це тоді, коли в обох «дочірніх» компаніях трудилися всього по три працівники та було по п’ять-шість засновників!
Фірми виникли фактично напередодні проведення тендеру. Їх перереєстрували, бо відбулися зміни у складі засновників – в обидві компанії ввійшли нові особи: Юстина Данькевич та Ірина Бочарова. До речі, це суперечить постанові Кабінету Міністрів України про процедуру проведення тендерних закупівель, яка забороняє брати участь у тендерному конкурсі компаніям, котрі мають одних співзасновників. Але про таке не люблять згадувати у Міністерстві оборони. Як і про причини, що спонукали віддати новоствореним фірмам тендер на 127 мільйонів гривень – а це постачання продовольством армійських підрозділів у місті Києві та тринадцяти областях України.
Чому ж Антимонопольному комітету України такі речі не видаються дивними? А тому, що, як хизуються самі працівники «Мезон-К», у фірми є такий «дах», що з нею краще не зв’язуватися.
Керівник «Мезону-К» - Микола Тиліпайло. Як відомо з київських ЗМІ, «підполковник із таким же іменем служив начальником тилового забезпечення в миротворчому контингенті України в Іраку. У його компетенції був широкий спектр питань забезпечення: від цвяхів до питної води. Відтак, після перемоги «Мезону-К» і «Європродуктінвесту» тішаться лише у Міністерстві оборони. А от про якість запропонованих страв військовослужбовці відгукуються погано або не говорять взагалі. Це при тому, що вартість добового харчування одного солдата зросла з 22 гривень до 32 грн 94 коп. При такій ціні витрати на харчування 40 тисяч військовослужбовців за рік можуть сягнути півмільярда гривень.
Чому при цьому потирають руки окремі особи у Міністерстві оборони, здогадайтеся самі. А тим часом співзасновник «Європродуктінвесту» Андрій Березкін напередодні іншого тендеру (із забезпечення війська дизельним пальним) заснував фірму «Анчар Груп», яка відразу ж після реєстрації отримала замовлення на 50 мільйонів гривень. А військо виявило бажання купувати величезні гуртові партії пального по 6,5 гривні за літр – хоча інші підприємства отримували його по 6 гривень уроздріб! І знову тішиться фірма і радіють генерали, що підписали такий «хороший» контракт.
А от із ТзОВ «Анна-Марія», яке за рік двічі перемагало в тендері й мало б виконувати контракт до кінця 2008-го, контракт розірвали за «систематичне порушення умов договору і неякісне надання послуг, що призвело до отруєння військовослужбовців». Припинення відносин із колишніми постачальниками раніше коментував Олександр Савченко, начальник відділу продовольства департаменту закупівель Міністерства оборони: «Їх попереджали офіційно, весь час, щокварталу аналізували, як відбувається харчування».
Журналіст, щоб довідатися про якість обслуговування від «Анни-Марії», розпитав про це у самих військовослужбовців. У селі Калинів, що у Самбірському районі, розташований авіаційний полк, який свого часу користувався послугами фірми Дмитра Щербана. Наша зустріч із офіцерами керівного складу Проданюком і Поліщуком відбулася поблизу Будинку культури. Перше враження було таке, що керівники військової частини не хочуть конфлікту. Мовляв, ТзОВ «Анна-Марія» працювало дуже добре, претензій до нього не було, але й «Мезон-К» виконує свої обов’язки непогано. А що між ними сталося, нехай самі між собою з’ясовують... Коли ж керівництво пішло, почали підходити військовослужбовці, які заговорили відвертіше. Офіцери Маркіян Малик і Олександр Грєвцов розповіли, що за часів роботи ТзОВ «Анна-Марія» у їхній військовій їдальні порції були значно більшими, якість їжі – набагато кращою. А тепер багато їхніх колег воліють харчуватися вдома. Навіть ставлення персоналу було людянішим – не траплялося повсякденної грубості, з якою доводиться стикатися нині. Кажуть, теперішня завідувачка їдальні, яку начебто Д. Щербан звільнив за крадіжки, повернулася на роботу, як і кухарі, а решта працівників так і залишилася безробітними, відколи розірвали договір із ТзОВ «Анна-Марія». Офіцери кажуть, що відвідувачів їдальні поменшало вдвічі. Може, новому керівництву це вигідно? Куди йдуть зекономлені продукти, ніхто не перевіряє, якість приготування і вагу порцій – теж. Є змога «наварити» на солдатах. А вартість денного раціону вояка становить 32 гривні 94 копійки, хоча раніше фірма Д. Щербана успішно виконувала свою роботу за 22 гривні…
Журналістам не вдалося порівняти, як годувало солдатів ТзОВ «Анна-Марія» і як – його наступники. Але вдалося побачити і почути, як військові зустрічали наче рідних працівників «Анни-Марії» – Богдана Зиця, Любов Фабін, Галину Суровцеву та інших. І запитували з надією: «Коли ж ви нарешті повернетеся?» Та у Міністерстві оборони знають: якщо такі фірми повернуться, то отримувати «навар» на солдатських їдальнях буде неможливо.