Екс-патрульний про форму з Житомира, «проплачені» суди та життя після поліції

Поговорити з журналістом RIA погодився екс-«коп» з третьої роти патрульної поліції Вінниці Владислав Бекас. Цей патрульний нам відомий з 2-го грудня 2016 року, коли його екіпаж, спільно з вінницькими таксистами, ловили п’яного водія «Мерседеса». Тоді нетверезий чоловік влаштував ДТП з трьома машинами і почав тікати. Коли його нарешті зловили, він почав чинити шалений опір поліцейським — бився та матюкався.

Після того, як Владислав отримав кілька ударів, вирішив «задути» п’яного газом. Трохи більше півроку після цього випадку Бекас звільнився з поліції. Тепер він пробує себе у сфері IT. Зарплатню отримує поки меншу, ніж «копівська», але про своє рішення звільнитися він не шкодує. І ось чому.

Читайте також: П’яний на «Мерседесі» після ДТП тікав від таксистів та бився з копами

Відео дня

blockquote>

Поліція працює на репутацію

• Нас набрали, фактично, з вулиці, щоб ми до людей ставилися по-людськи і з повагою. Коли хтось з нас приїжджає на виклик, він розуміє, що міг так само колись опинитися на місці цієї людини. Міліція працювала за принципом, що міліціонер — людина, його родичі — люди, яким треба допомагати. А всі інші — порушники і їх треба карати. Ми працюємо не так — для нас всі люди. Але серед цих людей ще є «бидло». І «бидло» зрозуміло, що у багатьох ситуаціях ми безсилі. Бо у нас такі закони.
• Усі сміються над роликами, коли десять патрульних не можуть заспокоїти неадекватну жінку якусь, наприклад. Усе тому, що, особливо жінку, ми «ламати» не будемо. Ми стараємося заспокоїти її словами. У нас був виклик, коли жінка вкрала дитину. То коли ми приїхали, вона як з ланцюга зірвалася. Кричить, звивається як змія, подряпала сильно поліцейських. Ну що з нею зробиш? Поліція зараз багато працює на репутацію. Бо дуже прикро, коли один хтось «накосячив», а винних потім вважають усіх.

Владислав Бекас з напарником на виклику про фальшиву жебрачку, яка прикидалася старою жінкою. Фото Аріни Кантоністової

Гнила система

• Коли проходить трохи часу, починаєш розуміти, що наша робота не має сенсу. Судова система прогнила повністю, і її ніхто не збирається рятувати. Почали розвалюватися реальні справи п’яних водіїв. Як можна не довести, що людина їхала нетверезою, якщо є рапорти, пояснення свідків, відео з боді-камер, результати освідування… Ми потім зрозуміли, як.
• Водій, одразу, як ми склали протокол, їде у наркодиспансер і «вирішує» там цю справу. Йому дають результати освідування, зроблені «задньою годиною». І на суді наші тести вважаються недійсними. Чи можна взагалі повірити у те, що хтось самостійно вирішив чомусь поїхати на огляд, після якого його одразу зупинили п’яним патрульні?
• Також часто переносять справу, щоб затягнути терміни розгляду. Бувало, судді повертали матеріали через те, що у протоколі не вказаний ідентифікаційний номер людини. А він там і не потрібен! Тоді стає зрозуміло, що суд «проплачений».

«Красунчики» на «Пріусах»

• Робота зі слідчо-оперативними групами одразу не склалася. Зрозуміло, чому: якщо людина працює на якійсь «дев’ятці», отримує маленьку зарплатню, а її ще тягають по атестаціях… То ставлення до нас, які вийшли «красунчики», з новим обладнанням, на «Пріусах», з їхнього боку було негативним. Приїжджаємо ми у відділок з матеріалами, а нас просто ігнорують. Стояли з тими папірцями по півгодини. Але коли їх вже переатестували, то вони заспокоїлися.
• Зміни бували різні. Нудні: всю ніч по парку за п’яними ганяєшся, на «сімейці» сидиш слухаєш, як хтось когось вже «дістав, зробіть з ним що-небудь». І драйвові: десь по печінці дали, десь набігався, по голові получив, штани порвав... Після таких колотить ще півдня.

Про поліцейську зарплату

• До роботи в поліції я працював у сфері медицини. Я був кінезотерапевтом. Моє робоче місце було у басейні — допомагав дітям з вродженими хворобами проводити різні вправи. Зарплатня у мене була 1300 гривень. Звичайно, батьки щось там підкладали за те, що я приділяв увагу їхнім дітям. Але через постійне знаходження у воді у мене почалися проблеми зі здоров’ям. Тому вирішив піти звідти.
• А тут ще почалася хвиля реформи поліції. І я захотів стати її учасником. Обіцяли, що платитимуть хороші гроші, перспективи. Перспективи, яких за рік і три місяці взагалі не побачив.
• Мені зарплатні вистачало. До речі, отримують патрульні 8200 гривень. Проте бракує грошей тим, хто знімає квартири. Половина йде на оплату житла і на «комуналку». У когось є діти, хтось мусить допомагати коштами рідним.
• На початку роботи нам обіцяли, що зарплатню підвищать до тисячі доларів. Звичайно, цього не сталося. А ціни дуже швидко зростають. Добре тим, хто живе у районах і зміг перевестися до себе. Зараз багато тих, хто вже сидить на валізах. Чекають донабору, щоб кудись перевестися.

Бракує місця і часу

• Про те, щоб приходити додому вчасно, взагалі мова не йде. Так щастить тільки тим, хто працює на базі, а не на лінії. Чому? Бо кожного дня не знаєш, що з тобою сьогодні станеться. До того ж, треба сидіти в управлінні і чекати, поки всі свої зберуться. Дуже довго отримувати зброю. Ми приходимо на роботу о 6.45. З 8.00 починається зміна. І триває до 20.00. Поки туди-сюди, з управління виходиш десь о дев’ятій вечора.
• Проблема з нестачею приміщення, бо багато «метрів» забрав сервісний центр. Кожного ранку ми шикуємося у вузенькому коридорі, наче «гаражні щури». Аж соромно, коли заходить людина якась і таке бачить. Тісняться кілька десятків «копів» і на весь коридор: «Бажаємо здоров’я...». Увечері навіть командиру роти немає де сісти, щоб розібратися з адмінматеріалами.
• Ще одна проблема патрульних — сильне навантаження та брак вільного часу. Ось дивіться, у нас два вихідних на тиждень. З них один день ми спимо, особливо, якщо після нічної зміни. А на другий нас можуть викликати займатися фізичною підготовкою. Тому поліцейські сильно втомлюються. Велика кількість аварій з нашими машинами стається саме через втому. Патрульний просто засинає за кермом. Я сам так ледь не потрапив у ДТП. Просто кліпнув за кермом, а коли відкрив очі — машина стоїть посеред вулиці і я не розумію, чому так.

«Ходимо у шапках літом!»

• Проблеми почалися з форми. Видали частину хорошого американського одягу 5.11. Це були штани, китель та поло. Усе. Інший одяг житомирського виробництва. Куртка була схожа на каркас, у якому неможливо було нормально рухатися. Постійно рвалася. Зашив раз, зашив два… і ось вже як Франкенштейн ходиш, весь пошитий. Майже через рік куртки замінили. Були берці, у яких рухаєшся ніби на лижах. Мене аж вивертало від усього цього.
• Коли ти у патрулі, особливо, у пішому, то велика вірогідність, що тобі форму поріжуть, ти її порвеш чи ще щось. І потім маєш купувати нове за свій рахунок.
• Для порівняння, в Америці, якщо офіцеру хтось просто плюне на форму, він її здає, а йому дають нову. У нас же, якщо держава не забезпечила, значить не забезпечила. Ходимо у шапках літом!

«Змініть те, що у нас не вийшло»

• Щодо розбитих «Пріусів». Нас ніхто не зобов’язує їх ремонтувати. Але нам пропонують це зробити добровільно. Усе тому, що держава буде їх ремонтувати дуже довго. У нас є договір з СТО, але там передбачено тільки обслуговування, а не ремонт. Тому викручуємось, як можемо. Полагодити пошкоджений бампер коштує від 1500 гривень.
• Людям, які зараз проходять конкурс до патрульної поліції, можу побажати тільки одного: постарайтеся змінити у цій країні те, що у нас не вийшло.

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.