Камерне може бути великим: як пройшов фестиваль «Острів Європа»

Гурт «Лінія Маннергейма» на чолі з Сергієм Жаданом. Їхній виступ був однією з найочікуваніших подій фестивалю

Про літфест, що з 14 по 17 червня проходив у Вінниці, почали говорити ще кілька місяців тому. Тоді ж стало відомо, що головний лейтмотив фестивалю – камерні тексти та малі літератури в контексті загальноєвропейської пам‘яті. Виглядало це не так грандіозно, як камерно та вузькопрофільно. Тому й ніхто не міг очікувати від фесту тридцяти різноманітних заходів, п‘ятдесяти письменників та інтелектуалів з дев‘яти країн світу і десяти open-air локацій.

Але з самого початку «Острів Європа» здивував своєю масштабністю та новизною, хоча й викликав певні побоювання. По-перше, більшість міжнародних гостей не мали українського перекладу своїх книжок, тому не були відомі широкому загалу вітчизняних читачів. По-друге, частину урбаністичних майданчиків ще ніколи не задіювали для заходів подібного формату. По-третє, сама концепція фестивалю є доволі незвичною. Роблячи такі сміливі експерименти, організатори явно йшли на ризик, проте, як виявилось згодом, він був виправданий.

Голос «чужинців»

«Європа – це дзеркало», – сказав на прес-конференції перед початком заходу один з хедлайнерів Альгерд Бахаревіч. Ця метафора легко могла б стати слоганом для фестивалю. Адже кожен присутній міг побачити відображення власних проблем і переживань під час презентацій книг і публічних дискусій закордонних письменників.

Альгерд Бахаревіч

Новела єврейської письменниці Белли Шаєр про непристосованість до життя на чужині репатріантки з Радянського Союзу до Ізраїлю. Оповідання польки Вероніки Мурек про те, як легко можна загубити тонку грань між сном і реальністю. Роман вже згаданого живого класика білоруської літератури Альгерда Бахаревіча про еміграцію та місце білорусів у світі.

Теми, підняті європейськими митцями у їхніх творах, легко знайшли відгук у серцях української аудиторії. Вдалий підбір авторів і талановита модерація їхніх виступів зруйнували усі мовні бар‘єри і зробили гарну промоцію письменникам. До того ж, як стало відомо, вже ведуться перемовини щодо видання перекладу презентованих книг.

Сергій Жадан

Література може єднати не тільки різні культури, а й різні покоління. Отож, на «Острові Європа» не обійшлось і без історичних заходів. Вінницький науковець Олександр Федоришин і білоруський літератор Сергій Шупа розмовляли про спільний державотворчий досвід двох сусідніх країн УНР і БНР. Польська і українська письменниці Олена Гнатюк та Ольга Стяжкіна дискутували про роль жінки під час Другої світової війни.

Паралелі з сучасністю

Не був забутий і Василь Стус, про чий великий перекладацький талант говорили на одній з лекцій. Хоча центральною постаттю фестивалю став не він, а інший вінницький митець – Ігор Костецький. Саме з відкриття виставки, присвяченій цьому легендарному письменнику, розпочинався фестиваль.

Анна Хромова

Як розповів один з кураторів виставки, канадський літературознавець Марко Роберт Стех, Ігор Костецький зробив величезний внесок у представлені української культури в Європі. Окрім того, письменник вважав, що українці – єдина нація, що спроможна нейтралізувати російську загрозу для світу.

Актуалізуючи ці історичні теми, організатори немов проводили паралелі з сучасною війною на Донбасі, про яку також говорили на фестивалі. Зокрема, Андрій Курков та Олена Стяжкіна презентували свої книги, де піднімається питання життя звичайних людей у зоні бойових дій.

Артем Чех та Ірина Цілик

Неймовірно зворушив публіку перформанс Ірини Цілик та Артема Чеха «Повернення з точки нуль». Письменницьке подружжя відверто ділилося пережитим воєнним досвідом. Артем Чех презентував тексти, написані під час перебування на передовій, а Ірина Цілик читала вірші і розповідала, як чекала чоловіка з війни, і як після повернення вони разом боролись з посттравматичним синдромом.

Поетичні перформанси

Розслабились і відпочили від інтелектуальних дискусій поціновувачі літератури на поетичних читаннях. Їхньою особливістю була тепла і невимушена атмосфера, яку створювало унікальне місце проведення – Сходи на Кумбарах. Тут публіка мала можливість насолодитись ніжною жіночою лірикою Мар‘яни Савки та Олени Луцишиної, а також поринути в яскравий світ віршів Сергія Татчина і Анни Хромової. А от виступ одних з найголовніших зірок фестивалю Олега Каданова та Сергія Жадана був перенесений на Майдан Незалежності через погодні умови.

Сергій Татчин

Ще однією локацією для поетичних читань мав стати острів Кемпа. Проте через сильну зливу подія відбулась на теплоході «Ляля Ратушна». Взагалі дощ став постійним супутником фестивалю і йшов ледь не щодня. Варто віддати належне організаторам, які завжди вчасно реагували на зміни погоди, тому проводили частину заходів у закритих приміщеннях, а коли це не вдавалось, то роздавали гостям фестивалю дощовики.

Мар'яна Савка та Оксана Луцишина

Приємною родзинкою «Острова Європи» стали вечірні події у Музеї Михайла Коцюбинського, де воєдино зливалися музика і поезія. У перший день відбулась прем‘єра перформансу «В саду зізнань» Мар‘яни Савки та її музикантів Сергія Гуріна та Юрія Романова. Поетеса поєднувала свою проникливу поезію з меланхолійними народними піснями, тихими колисковими і запальними джазовими мотивами. Продовжився шалений обмін енергією між митцями і публікою магічним дійством під назвою «Доки нема парохода» за мотивами книжки Олени Гусейнової «Супергерої».

Солд-ауд у музеї Коцюбинського

На другий день в саду музею яблуку не було де впасти, адже на сцені – новий музичний проект Сергія Жадана «Лінія Маннергейма». Важко пригадати, коли востаннє територія музею бачила стільки людей. Усі сидячі місця були зайняті ще задовго до початку, тож решті глядачів довелося влаштовуватися на карематах або на невеличких підстилках зі спіненого пластику, що роздавали волонтери.

«Лінія Маннергейма»

Найактивніші ж фанати влаштували імпровізовану танцювальну зону прямо під сценою. І в цьому немає нічого дивного. Адже Жадан зі своїми музикантами дарували публіці як драйвові, так і ліричні, але неодмінно з глибокими і серйозними сенсом, пісні.

Завершився фестиваль виступом вінницької поетеси Катерини Калитко разом з гуртом «Mashala Doza», який відбувся в світлиці музею. Музика цього колективу – це бурхливий коктейль з традиційних болгарських, угорських, румунських, кримськотатарських, македонських, українських фолькових мотивів, що гармонійно комбінувалися з метафоричною поезією авторки, доповнювали її та додавали певного драматизму.

Катерини Калитко та гурт «Mashala Doza»

Таке незвичне видовище, то навіювало глядачам медитативний настрій, то наштовхувало на роздуми, а подекуди і взагалі – змушувало танцювати. Втім, на жаль, фестивальному кораблю вже час відправлятися від «Острова Європа». Музиканти дограють останні акорди, а поетеса зачитує завершальні рядки, запитуючи: «Як опинилися ми на цьому острові?» І дійсно, як? Чи буде колись продовження?

Фото Олена Зублевич

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.