Колишній служитель церкви відкрив школу танго

Від церкви до танців?

44-річний вінничанин Петро Калашніков танцює усього біля трьох років. Каже, що хіба що в юності пробував брейк і рок-н-рол, але ніякої системи не було. За спеціальністю Петро інженер-електрик, закінчив Політехнічний інститут. За фахом практично не працював. Ще навчаючись в інституті, займався бізнесом, продажами, тренуваннями — викладав айкідо. І почав шукати, чим заповнити життя, адже утворилася якась душевна порожнеча, й випивав добре. Почав вивчати езотеричні вчення, дзен-буддизм, до кришнаїтів потрапив, аж поки не не пішов до церкви.

— Щось  «клацнуло» всередині, я пішов в протестантську церкву. Моє життя почала змінюватися. Порожнечу заповнив Бог і мені не потрібно було нічого шукати, — розповідає Петро. — В церкви у пастора була ідея, що в управлінні і служіннях повинні бути тільки чоловіки, і я був лідером домашньої групи в церкві.

Відео дня

blockquote>

Петро каже, що церква не вирішує проблеми людей, Бог вирішує. Почав шукати, де ще проблеми вирішуються, займався психологією і наближеними до життя речами, навчався у гештальт-інституті. Думав, як реалізувати рішення психологічних проблем простіше. І виникла ідея про танці. Щорічно Петро відвідував фестиваль психології. Одного разу на фестивалі тренерка робила презентацію танцю бачата.

— Я зацікавився різними танцями, особливо тими, де викладач був пов'язаний з психологією. Почав пробувати на собі, вступати в пару, і зрозумів — ось вона, психологічна картина, і не потрібно особистої терапії, — розповів Петро. —  А ти стаєш у пару з людиною, і вона може дати тобі зворотний зв'язок, це через тіло виражається. Жорсткий ти чи слабкий — ти можеш зрозуміти, що з тобою відбувається. Для мене це стало певною діагностикою проблем.

Танці почали захоплювати. Потім Петро знайшов іншого тренера з сальси і бачати в  «Сальса-коледжі». Люди не витримували і йшли, там був  «круговорот», а Петро чомусь залишався, йому потрібні були танці. — Дружина почала цікавитися, де я пропадаю, і теж пішла, — згадує чоловік. —  Далі мене запросили в клуб  «Танго і компанія». Мені там сподобалося, це було близько і співзвучно мені, був контакт з партнеркою, близькі схожі кроки.

Петро почав вивчати танго, у клубі із ним ділилися знаннями. База у нього була, чоловік  навчився контактувати з людьми, не боятися дівчат, розумів своє тіло, ритм і музику, міг руками-ногами переставляти, тому у нього «пішло». Петро почав дивитися відео в в Інтернеті й ділитися тим, що знаходив, із членами клубу.

Фестиваль Tango Remolino

У грудні минулого року вінничанин почув про фестиваль Tango Remolino, який щорічно проводиться у Львові. А ще познайомився у Фейсбуці з киянином Олексієм — учителем танго. Військовий перекладач Олексій пішов добровольцем в АТО, а після повернення почав викладати танго.  

— У Львові ми разом відсвяткували Новий рік. На міжнародний фестиваль з'їжджаються звідусіль, — розповів Петро. —  Такі фестивалі проходять по всьому світу. Це так званий фестиваль ді-джеїв. Кожну дискотеку (вони називаються мелонгі) грає окремий ді-джей, який робить так, щоб народ  «запалювався».

Вінничанин розповів що чим більше народу на танцполі, тим крутіше ді-джей. На танцполі одночасно танцює більше 150 людей. Петро приїхав на фестиваль з надією нарешті застосувати свої знання на практиці, думав, що там потанцює, і виявилося, що … він не танцює.

— Тобто я знав рухи, але коли ставав у пару з іншими людьми, то щось не виходило. Було багато розчарувань, але люди танцювали і партнерки відповідали, — сказав чоловік. — Ось наприклад, якщо тобі хтось відповів, це називається кабісео, тобто запрошуєш поглядом людину, якщо дівчина тобі відповідає, то йдеш до неї, пропонуєш руку і виводиш на танцпол. Мене приймали за іноземця, я прийшов такий лисий і бородатий, тому запросити було не так складно. Фестиваль — це оазис радості і щастя.

Як танцювати, щоб з усіма виходило

Вінничанин потанцював у Львові 3-4 дні, отримавши море задоволення і море запитань. І почав шукати відповіді — як же танцювати так, щоб з усіма виходило, і виходило вести, і партнерка була щаслива. Став їздити на заняття до Львова та Києва, щоб дізнатися про секрети танго. Потихеньку Петрові почало відкриватися, що суть танго у відношеннях і розумінні свого тіла, музики і партнерки.

— Одне тіло стає на 4 ноги. Головне — досягти цього взаєморозуміння, навчитися вести партнерку, — каже Петро. — Танець для того і створений, щоб ми отримували позитивні емоції, зарядилися. І я почав танцювати.

Вінничанин каже, що у Києві це популярно, проводяться мелонги, є близько 20 танцювальних шкіл і щовечора десь можна потанцювати. У Вінниці лише 1 раз на  місяць можна танцювати танго.

Коли у Петра стало виходити танцювати, він зі своїми ідеями прийшов в той клуб, де його вперше вчили. Його прийняли і стали пробувати навчатися. Але вантаж старого досвіду настільки був сильний, що практично ніхто не  «взяв» це нове. І Петро зрозумів, що якщо не буде далі це передавати, то і сам деградує, де йому танцювати? Тільки в Києві? І спало на думку — можна навчати, щоб більше людей танцювало, хіба це погано?

— Та й скільки можна їздити до Києва, щоб потанцювати? Як виростити нових партнерок? Треба відкривати нову школу, збирати нових людей, — вирішив Петро Калашніков. — Я відкрив новий аккаунт на Фейсбуці і і став запрошувати вінничан. Як школа ми існуємо трохи більше місяця.

Петрові стало складніше і цікавіше. Зустрічалися по два дні на тиждень, тепер будуть тричі займатися. Іноді проводяться безкоштовні відкриті уроки.

— Уроки я вибудовую таким чином, щоб закласти базу і щоб партнерки відчували мене, — каже Петро. — Найближчі плани — це поїхати на Ремоліно в цьому році. Збираюся я і ще дві дівчини, які тільки нещодавно почали танцювати танго. Але, якщо вони серйозно позаймаються, то будуть там затребувані. Дружина, думаю, теж поїде.

Людині для щастя потрібно хоча б раз на день обійматися

Петро Калашніков вважає, що танці не можуть бути заробітком, хіба що для того, щоб розвивати далі танці. Всі фестивалі вимагають грошей.

— Хотілося б, щоб у Вінниці теж з'явилися такі мелонгі, — каже Петро. — Зараз клуб  «Сальса-мафія» організовує вечори сальси-бачати-кізомби і нам дається 2 години, щоб потанцювати танго. Хочеться, щоб приходили підготовлені люди і хоч в танго не потрібно великої фізичної сили, тут важлива техніка, і щоб задоволення було більше, ніж просто обійняти жінку.

Вінничанин каже, що будь-хто може навчитися танцювати, просто потрібно знайти зв'язок зі своїм тілом, а почуття ритму є у всіх. Жінок зазвичай приходить більше.

— Мрію, щоб у Вінниці була можливість потанцювати і потанцювати добре. Коли першу групу доведемо до певного рівня, то це цілком реально, — ділиться Петро. — Від людей потрібно бажання вчитися і змінюватися. Влітку я проводив заняття безкоштовно, але, як виявилося, таке не всім треба і чомусь втрачається мотивація.

А ще Петро вважає, що людям потрібні тепло, любов і дружба.

— У нашому світі цього мало. Навіть в церкві цього мало, люди, друзі, приходячи в храм, стають  «застебнуті», поводяться закрито, бояться, — сказав Петро. — Танго — це безумовно ілюзія, але не дивлячись на це, в ньому існує справжня дружба і любов. Кажуть, що людині для щастя потрібно хоча б раз в день обійматися. Де і з ким можна офіційно обійматися? — Звичайно на танцях. І всі задоволені і щасливі.

 

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.