Водонапірна Башта одна з найвідоміших історичних будівель Вінниці. Але, гроші на реставрацію — поки що не отримає
Протягом трьох років міська влада планує оновити дев’ять пам’яток, серед яких Літній театр, садиба Коцюбинського та канцелярія Петлюри.
Вони увійшли у перелік пам’яток, на реставрацію яких дають разом 24,5 мільйона гривень.
Тоді як ремонту потребують не менше 60 історичних будинків
У мерії затвердили Програму реставрації пам’яток архітектури на наступні три роки. До 2020 року планують відновити дев’ять будинків. Це продовженням минулої програми, яку виконували у 2014-2017 роках.
У самій програмі пишуть, що ремонтно-реставраційних робіт у першу чергу потребують близько 60 пам’яток архітектури. Але усі одразу їх відремонтувати не можуть.
«У 2011-2014 роках у зв’язку з відсутністю фінансування з державного бюджету заходи Програми виконувались виконавчими органами міської ради в межах наявного фінансування за рахунок коштів міського бюджету та інших джерел фінансування», — йдеться у тексті програми.
Відео дня
Тим не менш, у 2014-2017 роках відновили фонтан у Центральному парку, пам’ятку «Особняк» на Пушкіна, 11, виділили гроші на реставрацію пам’ятки національного значення «Башта та мур». Плюс розробили проектну документацію для кількох історичних будинків на Соборній. І на це витратили понад 12,5 мільйона гривень з міського бюджету.
Аби продовжити відновлення аварійних історичних будинків, у грудні 2017-го депутати міськради затвердили нову програму. До переліку включили дев’ять пам’яток, на які разом дають вже 24,5 мільйона гривень.
Проте журналістам не вдалося з’ясувати, яким чином ці пам’ятки обирали та чи будуть вони туристичними «родзинками» після завершення реставрації. Головний архітектор міста Олександр Рекута відповів, що не може відповісти на питання, оскільки «зараз у відрядженні».
Побудований в 1947-1948 роках. Автор проекту — архітектор Костянтин Бірюков. Він також розробив Генеральний план з повоєнної реконструкції парку. Спершу будівля театру була маленькою та дерев’яною, а вже потім її збільшили та обклали цеглою. На той час, за акустичними характеристиками, це було краще приміщення у Вінниці.
Збудована у 1912 році, у південній частині «Мурів». У будівлі були одночасно жіноча та чоловіча гімназії. У 1919 році тут розташовувалося Міністерство освіти УНР. А під час Другої світової війни приміщення було пошкоджене вогнем. Будинок відновили у 60-х роках. А потім розмістили в ньому середню школу №29, де здобували освіту майже 900 учнів. З 1993 року в приміщенні гімназії діє Вінницький технічний ліцей.
Готель побудований у 1912 році, майже одночасно зі своїм конкурентом «Савоєм». Останній зводили за кошти пронімецької партії. Вважалося, що назва цього готелю натякала на першого короля об'єднаної Італії Віктора-Еммануїла ІІ, який походив з Савойської династії й належав до германофільської партії. А готель «Франсуа» будували франкофіли, тому його назва натякає на їхню зовнішньополітичну орієнтацію.
Звели у 1913 році. Автор проекту — архітектор Григорій Артинов. На фасаді до сьогодні збереглися ініціали першого господаря – BL. У 1919 році Директорія на чолі з Симоном Петлюрою переїхала до Вінниці. Тоді Вінниця стала столицею, а особняк Бориса Львовича — штаб-квартирою уряду. Однак, вже у 1920 році Петлюра та його соратники покинули місто і країну. У 1932 році будівлю було передано телерадіокомпанії.
Збудована в 1911 році для Громадського банку (1 поверх), Міської управи (2 поверх) та зали засідань Міської думи (3 поверх). На другому поверсі був робочий кабінет міського голови Миколи Оводова, з ім'ям якого пов'язаний інтенсивний розвиток Вінниці на початку 20 століття. До 1941 року будівля була міськрадою, в радянські часи її займала низка адміністративних установ.
Зведений у 1891 році. Проект Григорія Артинова. До утворення суду тут діяла Міська управа. Приміщення мало два поверхи та залу на 250 місць, котру використовували театральні трупи.
Вінницький окружний суд створили у 1909 році. Він складався з цивільного та кримінального відділів. Після Другої світової війни у будівлі діяв медичний заклад. У 1960-х роках надбудували третій поверх будівлі.
Зведений у 1910 році. Проект будинку створений архітектором Артиновим. За іншими версіями, авторство приписують київському архітектору Василю Листовичу.
Замовник будівництва — відставний офіцер, дворянин Олександр Четков — заплатив 500 тисяч царських рублів за особняк. Його дім був найдорожчим у Вінниці на той час.
Історія садиби починається з 19 століття, коли дід Михайла Коцюбинського, Максим Абаза, переїхав до Вінниці. На Замості збудував хутір, який назвав «Абазівка».
На хуторі було сім будівель, серед яких хата, комора, стайня з возовнею і дровником, хлів, клуня, шопа й стодола. У 1864 році тут народився Михайло Коцюбинський, який жив на хуторі до 1897 року (з перервами). Нині на території Абазівки збереглося три меморіальні об’єкти – хата, комора і сторожка.
Дім для капітана Любомира Длуголенцького звели на початку 20 століття. Автор проекту невідомий, але в побудові є елементи творчості Григорія Артинова. Ця споруда нагадує корабель: велике вікно будинку зроблене у формі корми, є елементи, які нагадують ніс корабля, його кіль. Після революції 1917-го, у особняку Длуголенцького розміщувався штаб командира червоного козацтва Віталія Примакова. Нині у ньому діє дитяча художня школа.
Сума на ремонт: 2,25 млн. грн
Усі пам’ятки потребують реставрації
Євген Совінський, архітектор
— У Вінниці зареєстровано 121 об’єкт пам’яток архітектури. Усі вони потребують тих чи інших робіт з реставрації через свій вік і втрати несучих чи естетичних якостей конструкцій. Застосування саме реставрації на пам’ятки архітектури продиктоване законом України про охорону культурної спадщини. Реставрація — складний комплекс науково-технічних заходів, що покликані відтворити об’єкт і забезпечити його стабільне функціонування без додаткових капітальних втручань на період 25-50 років існування. Але реставрація ще й дуже затратний вид будівельних робіт. Тому інколи приймаються рішення про реставрацію, до прикладу, лише фасаду або інтер’єру, і водночас ремонт конструкцій даху чи підсилення фундаментів.
Зазначені у програмі об’єкти однозначно потребують реставраційних робіт, і за законом України проекти пройдуть державну експертизу. Як глибоко переймуться проектанти проблемами відтворення образу, як повно роботи будуть профінансовані, і наскільки якісно підрядники виконають свої зобов’язання — питання часу та громадського контролю. Поки що у Вінниці, та й загалом в Україні мистецтво реставрації переживає важкі часи, що межують з виродженням. Роботи, які виконуються здебільшого, нагадують капітальний ремонт чи реконструкцію.
Якщо реставраційні роботи буде проводити така фірма як МУР, то це всеодно, що віддати гроші аферистам, або іншим недолугим. Подивіться тільки як вони зробили реставрацію готелю "Україна" то биш "Савой", що напроти міськвиконкому. Після їх ремонту вже через місяць розвалилася вся ліпнина і вже який рік нікому до цього не має діла, а гроші витрачено неміряно. Моргунову це мабуть дуже спідручно, є куди , кому, робити відкати. Або такий самий "переполох" ремонтують вже з десяток років на розі Соборної-Театральної. Блін зло бере, руки й ноги треба їм повідривати х... Легше все це розвалити, а ніж дивитися на ці муки недолугих реставраторів під командою недолугої мерії.
Руслана Кравченко
Це добре, головне щоб кислотники не робили, спотворять🙂
Сьогодні у Вінниці
Найчастіше
Ваші відгуки про послуги у Вінниці
Самсон Езенштейн
Руслана Кравченко