Лист Надії Савченко вінницькій школі №21. Два роки у музеї…

Лист Надії Савченко вінницькій школі №21. Два роки у музеї…
  • Діти їй писали і малювали, вона відповіла їм з ростовського СІЗО.
  • Сьогодні в 11 класі вони її вивчають, як Героя України. Така шкільна програма – Новітня історія за 2016 рік…
  • У новинах історія інша…  

Як же я носився з тим листом!.. Це була така подія для школи –  отримати відповідь Надії Савченко. Із в’язниці! Всім показував,  розказував… Та мені самому було приємно читати її лист, бо там правильні речі. Тоді вона була для мене героїнею... Ой, найбільше ми порушуємо другу заповідь: не створи собі кумира…

Директор вінницької школи № 21 Андрій Космина у телефонній розмові спочатку дещо насторожено, але все ж погодився зустрітися і поговорити про Надію Савченко. А саме – як тепер говоритимуть про неї на уроках – Герой України, «моральний авторитет» чи «народна революціонерка»? В історію вона потрапила. Хтось поправить: «Вляпалась…» Проте лист Надії Савченко є експонатом музею вінницької школи. Вона писала саме цим дітям і саме цим учителям… Так, забрати лист з музею – не питання, експонат вагою у декілька грам... А от куди подіти Надію Савченко? Вона є у шкільній програмі з Новітньої історії України 11 класу – у розділі про 2016 рік. Історію «в стіл» не сховаєш. Як і пам'ять школярів, які бажали волі тій, яку сьогодні називають терористкою… 666 днів минуло з моменту звільнення Надії Савченко із російської тюрми до затримання 22 березня 2018-го…

Відео дня

— Якщо діти не питають про Савченко, то я про це, взагалі, не говорив би, - чесно зізнався при зустрічі Андрій Сергійович. – Утім, це стосується старшокласників, а вони в змозі сформувати власно думку. Я не бачу дитини, яка б мене запитала, що думаю з приводу арешту Надії Савченко? Скажу інше: вона в листі написала, що приїде до кожного, хто їй писав. Після звільнення ми якійсь період чекали на неї. Але після всіх цих ексцесів, які вона почала творити, вирішили не запрошувати… От і сам лист Надії Савченко. Місяць до нас йшов із ростовської в’язниці. Українського штампу чомусь не видно, шість марок із російськими кремлями…

Читайте також: Савченко відповіла на лист вінницьких школярів. Тепер діти чекають її у гості

«Чмирити» - «бидло» - «гниди». І «з Україною в серці…»

Насправді листів у великому конверті два. І ще два - для цензури, російський переклад. Написані розбірливо. У школі кажуть, що почерк не звіряли. Один лист – для всіх. Патріотичний і лаконічний. А другий – для одинадцятикласників. Надія Савченко теж їм дякувала за підтримку, й учителям та батькам за виховання. Але «по-дорослому». Без патетики.

«Народилась я українкою… Ніколи не мала нічого проти мови і культури всіх сусідів: поляків, білорусів, литовців, молдован, росіян і т.д. Але стикнувшись на війні (в АТО) із «добрими» сусідами росіянами, я побачила стільки в них підлості і лицемірства. Просидівши два роки полону у в’язницях російських я зрозуміла, що в них 80% гнилого народу, боягузів, хамла і бидла. 1% свідомих людей і ще 19% може пробудитися, бо совість має. Такий поділ насправді дуже  критичний для народу. В російських людей єдинодержавіє завжди буде чмирити населення…

Я ж буду боротися за Україну! За те, щоб серед українців було поменше такого тупого зашореного бидла, як серед росіян! Щоб серед молоді, такої, як ви, було більше патріотів готових життя віддати за Україну і поменше було таких гнид, які готові тільки патякати через модні гаджети,які для них дорожчі за матір рідну!

Так, слава Богу, ніхто із вас не знає, що таке війна, голод і в’язниця, і сама Росія! Отож, можливо, не всі мої методи боротьби будуть для вас зрозумілі. Але ви просто повірте: краще померти в Україні, ніж жити в чортовій Росії!..

Я розумію, що нам ще треба буде вичистити велику кучу гною перед тим, як зажити гідно, по людськи!

 З Україною в серці, із вдячністю до вас – Надія Савченко». Дата – 8 квітня 2016 року…

 Не одній Савченко  

— По-перше, ми писали листи не тільки Савченко, а й кримчанам, які знаходяться у полоні, - розповідає заступник директора з навчально-виховної роботи Анжеліка Роландівна Вовк. – Підтримуємо тих бійців, які на Сході воювали і воюють. Коли побачили, що Надія Савченко оголосила голодування і їй винесли вирок, із старшокласниками  вирішили якось підтримати. Українці  їхали під в’язницю, стояли на морозі, по-різному тоді її підтримували. На учнівському парламенті вирішили, що хтось малює, а хтось пише лист - за бажанням. Тобто це була пачка малюнків і листів – відправили одним конвертом наприкінці березня. У травні отримали лист від неї – ще до її звільнення… Чесно кажучи, я не шкодую про цей вчинок.

— Ви – учитель історії, як сьогодні будете говорити про Надію Савченко на уроках?

— Розумієте, це не є для нас проблема. Ми ж обговорюємо між собою, діти багато речей бачать і розуміють так само, як ми. І вдома говорять з батьками – приносять  школу ті думки, які вдома, скажімо, «оформили». Це нормально… Президент нагородив її званням Героя України, вона стала депутатом Верховної Ради, її вибрали до складу ПАРЕ. Тобто люди були впевнені, що цю людину можна назвати Героєм України. Просто час в якому живемо, напевно, потребує символів і такого героїзування.  Для засобів масової інформації створити героя доволі легко.

— Антигероя ще легше…

— Людина має свої вади – випробування владою, випробування свідомістю… Та й життєві випробування люди по-різному переживають. Може статися так, як тепер. Хтось каже: «От  розчарувались». Мені сподобалось, як хтось із депутатів написав: «Не треба було зачаровуватись»... Я не поспішаю її засуджувати. Поки що це політичні акції. Коли відбудеться суд, коли визнають винною в чомусь, тоді будемо оцінювати вчинки. Два роки тому ставились до Савченко, як до жінки, яка страждає за свої політичні погляди, як до жінки, яка має значно менше можливостей у житті, ніж, наприклад, ми. Один із кримчан, який вийшов із полону, казав: «Коли ти знаходишся у закритому просторі, дуже важко знайти точку опори – навчитись в щось вірити, сподіватися… Хоч розумієш, що решту життя можеш провести у цій камері, у цих чотирьох стінах. І точкою опори можуть бути дуже несподівані речі. Може й лист чужої маленької дитини, яка в тебе вірить…» От це для мене тоді було важливо - слова дитини.

— Що писали діти у листах?

— Бажали волі. Бажали вірити в те, що вона буде вільна. Бажали витримати всі ці випробування… Нас вразила її відповідь - вона не була у стані депресії. З її слів, було зрозуміло, що вона чітко знає, що робить усе свідомо, і вона впевнена, що Україна буде незалежна... Ми й не очікували отримувати відповідь, навіть не були впевнені, що наші листи до неї дійдуть. Надії було мало…

— Але була Надія…

— Так. Але мені здається, що Надії  Савченко не треба сьогодні приділяти так багато уваги, емоції трішки згаснуть і на поверхню вийде трішечки більше правди, ніж цього напускного і наносного.

«Революції Гідності немає у підручниках»  

—На вашому столі підручник з Історії України. Наскільки актуально сьогодні все, що там  написано?

— Він виданий кілька років тому. Але не в 2017-му і не в 2016-му. Наприклад, про Революції гідності, якої немає в підручнику, нам додавали у вигляді методичних посібників. Ці події вже розглядаємо на уроках історії. Підручник – це підручник. Окрім нього ще є вчитель, є інформація…

По суті, лише в 11 класі вчимо теперішню історію, тому багато речей із подій, в яких ми зараз перебуваємо вчитель мусить пояснювати сам.Але пояснюємо не політичне життя країни, а історичні факти. Навіть не пояснюємо – даємо можливість дітям зробити висновки з того, що вони бачать, чують… Не можна сказати, що вивчаємо арешт Савченко чи її звільнення з російської в’язниці. Є більш глобальні речі… Є процес: революція, будівництво держави, усунення Президента Януковича, діяльність Порошенка, як Президента. Є зовнішня політика і є внутрішня... Кожен учень висловлює своє бачення. Думки полярні. Наші старшокласники не з вакууму – вони живуть у нашому місті,батьки яких воюють… Наша задача навіть не те, що виховати, бо слово «виховати», на мій погляд, замале. Ми формуємо молоду людину, яка вступає у доросле життя, і часто в 15-16 років у підлітків дуже загострене почуття справедливості. Так, ніби створюємо у школі справедливе життя, але це ж не зовсім реальний світ. За межами школи настає перше доросле розчарування. І це нормально – це життєвий досвід, коли змінюється ставлення до себе, до оточуючих. Для мене важливо, щоб учень 11 класу мав власну думку, щоб він не хапався і не смикався від кожного виступу по телебаченню. Він має навчився аналізувати – речі і події…

Діти війни

— Як війна змінила дітей?

— У 2014 році я навіть не уявляла, як почну новий навчальний рік… Навчання в умовах війни  накладало відбиток. Тоді щомісяця проводили акції зі збору продуктів харчування. Ми досі плетемо маскувальні сітки і регулярно відправляємо в зону АТО. До нас приходили волонтери, ми надавали допомогу окремим бійцям. Ми збирали все для фронту, як би це  не звучало… Школа увійшла в такий ритм життя, коли я не могла звикнути до того, що ми звикнемо до слова «війна» - поєднаємо мирне життя і війну…

10 лютого 2015 року загинув наш випускник Денис Жембровський – працівник правоохоронних органів. Він вдруге поїхав в зону АТО, хоча мав їхати не він... Денис був дуже хороша дитина, дуже позитивна. Сам запропонував другу поїхати за нього, бо у того маленька дитина. Він вийшов на вулицю, почалися обстріли. Він намагався врятувати жінку – відводив її… і в нього влучив снаряд. Загинув на місці… От ви знаєте, до учнів нашої школи війна тоді підійшла дуже близько. Одна справа, коли говорили в засобах масової інформації скільки загинуло -суха статистика. А коли прийшла мама Дениса і почала розказувати, як ріс син, як вона його виховувала, як відправляла на війну перший раз, другий раз… Вона подзвонила йому зранку в той день, коли він загинув… І от це все, мабуть, змінило ставлення до всього, що відбувається…

Люди звикають і до хорошого і, виявляється, до поганого теж. Навчились з цим жити. А діти це сприймають більш болісно. Але мені здається, що й вони пристосувалися. Зараз це звична справа – говоримо про війну, про стосунки України з Росією.

У більшості є знайомі, родичі в Росії. У нас є хлопчик, який жив у Криму - з мамою переїхав після анексії. Він на 100% є патріотом України, але має свій погляд. Не оцінює хвалебними одами всі рішення, які приймаються в Україні, а готовий вести дискусію. Каже про те, що якщо відкинути емоції і оцінити Путіна, як керівника, то він доволі успішний керівник, має рейтинг, хоч і негативний в нашому розумінні…В 11 класі проходимо історію Другої світової війни, і от вчили спочатку становлення нацистського режиму в Німеччині, фашистського - в Італії. Звичайно, знайомилися з лідерами цих країн і складали історичні портрети Муссоліні, Гітлера... Говорили про те, що Гітлер прекрасний оратор, впливав на маси, зумів за кілька років вивести країну із кризи, вселив віру у німців, що у них місія… Саме тому небезпечна сліпа віра у вождя, героя… Наше сучасне захоплення окремими людьми, на яких хочеться перекласти відповідальність за все, що з нами відбувається. В уяві готові зробити собі героя, йому довіритись... От те, що сьогодні відбувається із Савченко – злети і падіння, просто якісь «качелі» – від неймовірної любові до ненависті…

Про історію кажуть, що чим далі ми від події, тим світліше уявлення про подію. Не варто поспішати давати оцінку вчорашнім подіям.

Україна - демократична держава, але у багатьох європейських державах процес становлення демократії тривав і 100, і 200 років. Це болісний і непростий процес. Відмовитись від своїх амбіцій та привілеїв, навряд чи хтось хоче. У когось - з кровопролиттям, а в когось - повільніше і довше…  Нам до періоду зрілості ще далекувато. Ми живемо у час, коли бачили народження держави, нам хочеться вірити, що становлення  станеться за нашого життя.

На які запитання учнів важко відповідати?

— Коли діти прагнуть перенести навчальним матеріал на наше сьогодення. Тоді починають: «А як ви ставитесь до Ляшка?» або «Як ви оцінюєте виступ Марини Порошенко?»… Я не можу і не хочу підтримувати такого плану розмови, бо вважаю, що це не для уроку історії. Історичне мислення передбачає розуміння закономірності історичного процесу. І от це найважливіше для дітей. Мені доводиться переключати їхню увагу з подій сьогодення на бачення історичного минулого – зверху і збоку. Тоді це буде об’єктивніший погляд. Бо якщо ми будемо оцінювати кожного депутата, політичного діяча – це неправильно.

— Були в історії України й вирвані сторінки. Ті ж самі Крути, або ж ті події, що сварять нас сьогодні з Польщею. Наші діти, які їдуть в Польщу вчитися, теж слухають від поляків-однолітків, що ті  про них, українців, думають…

— Ми з вами не вчили. Але тепер діти вчать. Коли я починала викладати історію України, на початку 90-х, вперше видали посібник з Історії України для 5 класу. Це була тонесенька книжечка на сірому папері без жодної ілюстрації, така брошурочка. Сьогодні маємо прекрасні фахові підручники. Ми вивчаємо місце України у світовій історії. От зараз легше, ніж було 10-15 років тому…

Звичайно, що вчимо 2016 рік, де в історії України є Надія Савченко. Діти можуть помилятися, вчитель може помилятися – це нормально, ми сприймаємо світ, так як ми сприймаємо. Зараз у нас така ситуація. Вчора підтримували цю людину, готові були зробити для Савченко максимум, щоб вона відчували, що у неї є народ, який підтримує її у скрутну хвилину. Та якщо будуємо правову державу, то не можна говорити, що от це була політична провокація – я, наприклад, не згодна. Але це моя особиста думка, і я на уроках про це не говорю…Так, Савченко - шибеник по натурі. У нас навчався хлопчик, який потім вступив у той вуз, де навчалась Савченко. То він казав, що про неї пам’ятають багато – і викладачі, і студенти. Але негативно сприймають – була маса ситуацій, коли вона негідно себе поводила. Каже, що за Савченко залишилась репутація «пацанки», яка постійно намагалася щось довести хлопцям. Це зрозуміло в 17-18 років, але тепер вона досить у зрілому віці може адекватно оцінювати себе і навколо себе. Не беруся оцінювати її теперішні дії, бо я не знаю, що насправді сьогодні відбувається…

Замість епілогу. Слово автора

Моїм дітям по п’ять років. У садочку вони теж говорять про війну. Бо вчать за програмою символи України. На заняттях озвучують те, чого навчили вдома. Вихователька каже, що мої діти говорять, що не росіяни, а Президент Росії Путін розпочав цю війну… «Він поганий… Мам, а Порошенко – хороший Президент?»… Коли вони будуть в 11 класі, у шкільній програмі уже буде відповідь і на це питання...
Оксана Пустовіт

Нагадаємо, що 22 березня Верховна Рада зняла із Савченко недоторканність и схваліла притягнений до крімінальної відповідальності й арешт. 23 березня суд обрав Надії Савченко запобіжний захід у вигляді утримання під вартою до 20 травня без права внесення застави. За версією слідства, вона готувала терористичний акт і державний переворот. 24 березня нардеп оголосила голодування і досі знаходиться у СІЗО. Далі буде. 

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.

Коментарі (5)
  • Вася

    Как быстро меняется поза.

    Вчера была героем, которому слава.

    Нынче опять грызёт шконку, но уже родную, украинскую.

    Пока перепишут в учебнике как предателя и агента ФСБ - возможно опять станет Жанной д'Арк...
  • Конадскій пацюк

    Вибач ти не сепаратор а генератор овна ну то таке
  • Сепар Торонтуй

    Кто на самом деле хамло и быдло теперь у нее будет время понять. Впрочем, она это, кажется, уже поняла.

    Конадскій пацюк reply Сепар Торонтуй

    Сепаратор овна , вона вірно про тебе і твоїх кацапів сказала

    Сепар Торонтуй reply Конадскій пацюк

    Слышь ты, гондон. А что ты в Канаде делаешь в такі скрутні часи для України? Шо, падло, предпочитаешь любить Украину на расстоянии? Теплее, да и в АТО не загребут? Отакие вы все, "дияспора" усратая. Вот это цена вашего "патриотизма"

    Я? А я москаль. "Если кто и влез ко мне, так и тот татарин. Чемодан - вокзал- Россия. Свалил пока до гыляки дело не дошло, от таких как ты. Но вы как гимно на штанах...
Найчастіше Найчастіше
Новини за сьогодні
Новини Вінниці за сьогодні
11:50 Запрошуємо на відкриття персональної виставки керамічних робіт ветерана Івана Шостака 11:17 Без води та світла. Де у Вінниці 29 березня відключатимуть послуги 11:00 Чому вивчати англійську з дитинства актуально як ніколи (Новини компаній) 10:36 В останню путь проводжатимуть вінничанина Романа Стрільчука Від читача 00:11 Учні з Вінниці здобули призове місце на Таборі підприємництва у Львові 10:12 Минулої ночі ворог застосував 99 засобів повітряного нападу: деталі нічної атаки 08:53 Ворожий безпілотник здетонував біля житлового будинку на Вінниччині 08:30 Що таке вініри? Де їх встановити у Вінниці (партнерський проєкт) 08:17 Сьогодні відзначають День фокусника. Історія, заборони та прикмети 29 березня 21:11 В Україні планують закрити майже всі сільські школи 20:17 У Козятині чоловік осквернив Меморіал полеглим воїнам 19:46 Під час спільного застілля донька побила батька сокирою 19:15 Екстремальна їзда на даху Range Rover: як поліція покарала «каскадерів» photo_camera 18:27 «Патрульний мало не зашпортнувся з TruСАМ у руках». За що поліцейські покарали подружжя військових офіцерів? 18:21 До яких лікарів можна звернутися без електронного направлення? 17:58 Зібрали 66 тисяч гривень на ЗСУ. В техколеджі відбувся благодійний бал в стилі 60 – 70 років photo_camera 17:23 Родинам полеглих військових у Вінниці вручили державні нагороди, присвоєні захисникам посмертно photo_camera 16:46 ТОП 3 ідеї, як відсвяткувати день народження сучасного підлітка у Вінниці (партнерський проєкт) 16:19 Сьогодні у Вінниці завершують опалювальний сезон 15:30 Що таке шале? Про затишні будиночки на природі та хто їх будує (Новини компаній)
Дивитись ще keyboard_arrow_right
Ваші відгуки про послуги у Вінниці Ваші відгуки про послуги у Вінниці
keyboard_arrow_up