«Едуард, скажи, щоб не смітили!…» - Вартовий чистоти із Стрижавки

-Дивний цей Едуард, - каже дехто у Стрижавці. - Збирає на вулицях сміття і несе... додому Зате друзі його розуміють - допмоагають прибирати не тільки у селищі

Несподіваним виявом уваги до сина чужих людей чи не найбільше здивована його мати, медсестра пані Надія. Каже, він такий змалку. Раніше ніхто на це не зважав, а тепер раптом заговорили. Жінка пригадує, як ще зовсім малим Едик підговорив хлопців йти на берег Південного Бугу, річка неподалік від їхньої хати. Там вони прибрали все, чим була засмічена набережна. Притягнули пакети на подвір’я, одяг пропах, бо ж ніс на плечах.

На березі Південного Бугу сміття є літом і зимою

-Відтоді у нас у хліві «мусорка». - розповідає пані Надія. – Де тільки бачить пакет, порожню пляшку, інше сміття, підбирає і несе додому.  Раніше це «добро» віддавали комунальникам. Чекали, коли приїде машина. Тепер Едик відносить до… вчительки-сусідки або до школи. Запитаєте в нього, чому так робить.

Виставив таблички «Дякуємо за чистоту!»

-Минулої весни повний  КамАЗ назбирали, - продовжує пані Надія.- Там само, на березі річки. Теж з друзями. Де взяли машину? Едик попросив нашого депутат і той допоміг.

Для матері звичне ставлення сина до навколишнього середовища. Співрозмовниця звертає увагу на ще одну особливість хлопця. Каже, він вміє знайти спільну мову з усіма – з ровесниками, малими дітьми, чи людьми старшого віку. Таким народився. Одного разу мати мимоволі стала очевидцем, як син спілкувався з чоловіками. Ті сиділи з вудками на березі. Звично накрили «поляну». Ще не закінчили трапезувати, як уже насмітили довкола. Видно було порожню пляшку з-під горілки, поліетиленовий пакет з рештками харчів. До них підійшов Едуард. Мати хвилювалася, щоб чоловіки напідпитку не побили сина.

- Що він їм говорив, не знаю, - каже жінка. - Розмова була довга. Знаєте, чим закінчилася? Один з рибалок піднявся, підібрав порожню пляшку, пакет, віддав їх Едику, а той уже поніс їх у свою домашню «схованку».  Таблички на березі річки з написом «Дякуємо за залишену чистоту» - це теж його рук справа.

Чому син такий, пояснити не може. Каже, треба в нього запитувати.

У вчительки свій «смітник"

Едуард скромний, розмовляє спокійно, мислить по-дорослому розсудливо. Буває, йому скаржаться, що хтось викинув сміття не там, де треба. Просять, щоб зробив щось.

-Якщо я цього не бачив, як я можу говорити людині, що це вона зробила, - пояснює Едуард. – То вже на її совісті. Якщо це при мені стається, звичайно, не мовчу. Як люди реагують? Переважно позитивно: піднімають те, що викинули. Я ж міг сам підібрати, але ж треба, щоб людина усвідомила. Є такі, що не тільки не реагують…

Хлопець розповів, що прибирає не кожен день, бо ж є ще уроки, треба закінчити школу з гарними оцінками. Зізнався, що мріє йти навчатися на економіста. «З приводу прибирання, робимо це не тільки у своєму селищі, - каже Едуард. – Торік з друзями поїхали на відпочинок у Немирівський район. Замість відпочинку довелося добряче попрацювати. Пластику зібрали таку гору, що не вдалося весь забрати з собою. Не було вантажного авто. Змушені були частину спалити. Не кращий вихід, але…» Про прибирання учень може розповідати багато, бо робить це не рік і не два.

На безпосереднє запитання, для чого Едуарду ці клопоти, хлопець так само чітко відповідає. По-перше, любить свій край, любить його природу, любить Бога, який, за його словами, створив цей світ чистим. Переконаний, якщо дітей навчати в такій любові змалку, буде толк. Едуард навчається у школі-гімназії (у селищі є ще одна школа). У них уже багато років поспіль діє екологічний проект. Дітей навчають сортувати відходи. Потім їх здають заготівельникам і отримують за це кошти.

Неподалік від хати Педоренків будинок вчительки історії Людмили Мазай. Вона теж збирає відходи. Як і її учень Педоренко. У неї на паркані висять великі мішки. Один на пластик, другий на папір, третій – на скляні пляшки. Люди приносять уже відсортоване сміття. Наповнені мішки вчителька забирає у хлів. Потім приїжджає машина, завантажує і відвозить до школи.

-Мені до вчительки ближче, ніж до школи, - каже Едуард. – Коли нема вже можливості дома складати, несу до Людмили Михайлівни.

-Не маю від цього особливого задоволення, але хтось же повинен це робити, - каже пані Людмила. – Ту подвійна користь – довкілля стає чистішим і дітям винагорода. Не тільки дітям. З отриманих коштів допомагаємо бійцям АТО – підтримуємо морських піхотинців, останній раз допомогли 95-й бригаді, перед тим хлопцям, які стоять на позиціях біля шахти Бутівка.

На кожному поверсі – контейнер і на подвір’ї теж

Директор школи-гімназії Галина Комарчук показує контейнери – для паперу, для пластика, для скла, для батарейок. Вони є на кожному поверсі і на шкільному подвір’ї.

-Протягом тижня збираємо, - розповідає директор. - Тоді черговий клас забирає їх і переносить у приміщення для зберігання. Коли накопичується багато, викликаємо з Вінниці заготівельників. За один раз можемо заробити від двох до п’яти тисяч гривень.

Кошти розподіляє оргкомітет проекту. У його складі вчителі, учні, батьки. Половину від вирученої суми витрачають на нагородження учнів, які найбільше відзначилися, решту – на придбання для школи. Купили два тенісні столи,  м’ясорубку та посуд для  їдальні, інструменти для шкільної майстерні. Бувало, всі кошти відправляли на допомогу бійцям АТО.

Учень-активіст буде організовувати екологічний двомісячник

Заступник селищного голови Стрижавки Ігор Гусак:

-Приємно, що є такі небайдужі діти, - каже пан Ігор. – Ми вже познайомилися з Едуардом. Запропонували йому долучитися до організації 2-місячника з очищення селища, який буде навесні. Він погодився. 22 лютого на засіданні виконавчого комітету вирішимо питання про його нагородження – треба підтримати тих, хто старається заради громади.

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.