Мати Максима Шимка: «Мені кажуть, сиділа б дома, оплакувала сина…»

Мама Максима Шимка Зоя Семенівна: - Син казав, мамо, ти крепка, ти все витримаєш. Коли чую нині докори, згадую його слова

-Мамо, ти крепка, ти все витримаєш, я знаю, - як часто нині Зоя Семенівна, мати Максима Шимка, згадує ці слова сина.

У залі обласної бібліотеки імені Тімірязєва до неї підійшла незнайома жінка. Було це одразу після зустрічі мами Героя з молоддю. Незнайомка теж слухала розмову. Підійшовши, попросила вибачення. Тоді запитала: «Зоє Семенівно, чому ви проти того, щоб на майдані Небесної сотні було два пам’ятники? Через це вас люди перестали розуміти»

«Воно їх не болить, бо це не їхня дитина впала від кулі снайпера»

Обличчя матері на якусь мить змінилося. Здавалося, вона не стримається і мовить щось на зразок: «Як же ви мене дістали з цими пам’ятниками!» Опанувала себе і почала говорити. Про що?  Відповідь чула не тільки незнайома жінка. До них підійшли троє дівчат-студенток, які брали участь у зустрічі. Очевидцем став також журналіст RIA.

-Нікого не засуджую з тих, хто звинувачує мене, - відповіла Зоя Семенівна. – Хоча дуже боляче, коли приходять, говорять у вічі, чи пишуть у соцмережах  всіляку гидоту. Слухати, чи читати це на фоні такої важкої втрати – серце навпіл розривається. Можливо, вони по-своєму праві. Я ж не заперечую. Але в мене є своя позиція: не правильно поєднувати два пам’ятники в одному місці. Навіть дати вшанування Шевченка і Героїв Небесної сотні не співпадають. Як воно відбуватиметься? Та й пам’ятник поету вже є у Вінниці.

Складалося враження, що незнайомка не дуже хотіла слухати. Вона наполегливо твердила своє. Хотіла переконати маму Героя, щоб та погодилася, бо, за її словами, люди телефонують звідусіль і не розуміють, що тут робиться. Зоя Семенівна намагалася говорити спокійно. Навіть найстрашніші для неї слова вимовила, не підвищуючи при цьому голос: «Вони говорять інакше, ніж я, бо їх не бо-ли-ть. То ж моя дитина впала від кулі снайпера, а не їхня. Ось і вся різниця між мною і ними».

Мати вимовила ще одну фразу. Уточнила, що вона, ця фраза, ключова у їхній розмові: «Хлопці йшли на смерть за Україну!» Якби не Небесна Сотня, невідомо, чи була б сьогодні держава незалежною.

Провокації у Слов’янську, у Харкові

-Ті, хто мені дорікає, навіть уявити не можуть, яке море сліз я вже виплакала за сином, - продовжує мама Максима Шимка. – Люди мудро кажуть: сльозами горю не допоможеш. Тому я, чоловік Микола Федорович, син Павло, не сидимо, склавши руки. Йдемо до людей і розповідаємо про тих, хто загинув на Майдані. Не тільки про нашого Максима. Загиблі Герої стали за цей час такими само рідними, як і Максим.

Зоя Семенівна брала участь майже у всіх агітпоїздах  потягу єднання «Труханівська Січ». Їдуть або разом з чоловіком, сином, або чергуються. Каже, дуже хотілося, щоб побільше молоді побувало у таких поїздках. «У мене після таких поїздок дуже багато знайомих у різних куточках України, - каже пані Зоя. – Переважно це молодь. Патріотична, освічена, вихована! Я пишаюся такими дітьми. Коли бачиш їх, слухаєш, розмовляєш з ними, хочеться жити. Вони сміливі, у них нема бар’єрів у спілкуванні, незалежно від того, хто перед ними – президент, чи проста людина. Відверто висловлюють думки. Серцем уболівають за Україну, хочуть мати квітучу, красиву державу».

Поїздка у Слов’янськ на Донеччину запам’яталася контрастами. За словами співрозмовниці, у тамтешньому філіалі Донецького університету, можна було почути, як студенти співають повстанські пісні УПА, а можна побачити зовсім інше ставлення до подій в Україні. Щоб не дати можливості виступити учасникам «Труханівської Січі»,  місцеві готували по п’ять концертів у день. Тільки б не допустити  приїжджих патріотів до зали. Павло, брат загиблого Максима, згадав, як у тому ж Слов’янську місцеві зустріли гулом невдоволення повідомлення про те, що він брат загиблого майданівця. «Одного разу до нас підіслали провокатора, - говорить Павло. – Чоловік був напідпитку, відверто наривався на бійку. Коли я відійшов у сторону, звернув увагу, як розмову з ним знімає на камеру інший чоловік, що стояв осторонь з велосипедом».

-У Харкові в університеті, де навчався Євген Котляр, він загинув у той самий день, що й Максим, одна з викладачок стала говорити учасникам поїздки, що ущемляют рускій язик, нам надо двоязичіє, как в Канадє, - згадує Зоя Семенівна. -  Одна дівчинка з поїзда підійшла  і запитала її: «Скажіть, а є канадійська мова?». Однією фразою, як мовиться, розставила всі крапки над «і». У Харкові нам не надали транспорту. Ми ходили великим містом пішки. Однак місію свою виконали.

Свобода пахне димом

Максим рідко з’являється у снах його рідним. Невдовзі після загибелі приснився братові. Ніби ступив на поріг. Зупинився. Стоїть дивиться. Раптом почувся стук, щось впало. Павло запитав: «Що це було?» Максим відповів: «Упав один із наших».

-Ми зрозуміли, що такий сон віщий, загинув, хтось з близьких знайомих, - говорить Зоя Семенівна. - Багато з 4-ї сотні Майдану, в якій був Максим, пішли в АТО. Увечері того ж дня дивлюся запис у Фейсбуці. Мама Юри Поправка просить, щоб її сина долучили до Небесної Сотні. Чим це можна пояснити? Зовсім незнайомі люди. Але думали однаково. Добивалися одного й того самого – справедливості. Навіть однакові фрази говорили. Наприклад, Устим Голоднюк казав, що повернеться на щиті. І наш Максим такі слова говорив. Тільки Максиму було 33, коли загинув, а Устиму лише 19.

Ні тоді, ні тим більше тепер, не всі їх розуміли. На жаль. Бувало, заходили у метро і чули услід «Фу-у, від них димом смердить!» Хлопці на таке відповідали: «Це запах свободи».  

"Всі, хто може, їдьте в Київ!!"

18.02.2014 Максим Шимко зробив запис на своїй сторінці у соцмережі: «За Україну!!!!! Всі, хто може, їдьте в Київ!»

Мама каже, що вони не пускали його. Але він вчинив по-своєму. Зробив так, як підказувало серце. 20 лютого у нього влучив снайпер. Сталося це в той момент, коли Шимко відтягував з лінії обстрілу пораненого побратима.

Прощання із загиблим вінничанином відбувалося на колишній Театральній. Прийшло приблизно 10 тисяч людей. Церемонію транслювали по обласному телебаченню. Хто ж тоді знав, що саме ця площа, яку перейменують у майдан Небесної Сотні, стане яблуком розбрату. І що саме через свою позицію потерпатиме нині мати Героя. Звання Героя України Максиму Шимку присвоєно у листопаді того ж 2014-го.  

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.