«Я пожежу серед зими не заказував…» - вінничани гуртом відбудовують будинок родини з 10 осіб

Вогонь охопив будинок у першій половині дня. В цей час дома були 57-річний глава сімейств, Григорій Бабій, який має групу інвалідності, його старенька тітка, її на зиму привозять з села, а також старша дочка. Вона першою почула запах диму. Диміло з другого поверху. Тлів одяг. Григорій спробував загасити загорання. І йому це вдалося. Тільки не надовго.

-Не пройшло й пару хвилин, як вогонь вдарив факелом, - розповів Григорій. – Пожежа так швидко розгоралася, що я зрозумів, що треба рятувати стареньку тітку.

Що було далі, і яка ситуація нині, про це журналіст RIA дізнався від господаря будинку, побувавши на місці згарища. Для тимчасового проживання погорільців міська влада надала їм три  кімнати у готелі «Енергетик».

Чорний день народження

У день пожежі пані Марії виповнилося 56 років. Увечері, коли дві дочки мали повернутися з роботи, син Роман з училища, решта четверо зі школи, планували разом повечеряти і привітати маму. Перед тим, як почати щось готувати, іменинниця пішла провідати хвору сусідку. На початку пожежі її не було дома.

-Поки я виводив з дому стареньку тітку, дочка швидко збирала документи, - каже Григорій. – Вони десь зберігаються у сусідів. Над головою у нас тріщало і палахкотіло полум’я.

У цьому районі будинки примикають один о одного. Вогонь міг перекинутися на сусідські помешкання. Сусіди  викликали пожежників. Ті приїхали приблизно через 15 хвилин. Такий час називає співрозмовник.

«Я піду замість тебе»

Пожежу у будинку гасили трьома автомобілями.

-Хлопці працювали дуже професійно, - ділиться думками господар будинку. – У масках, з балонами за спиною. Чорні, вимазані, обгорілі. Тонни води вилили, поки збили вогонь. Через це завалилася стеля.

Пан Григорій запам’ятав прізвище керівника групи пожежників. Це Сергій Коломієць. Каже, коли спостерігав за їхньою роботою, зрозумів, що відрами такий вогонь не загасили б. Навіть якби вся вулиця збіглася, не допомогло б.

-За живе зачепила розмова двох пожежників, молодого й старшого, - говорить Григорій Бабій. – Старший мав підніматися на другий поверх, там, де все палахкотіло й тріщало. Молодший каже йому: «Залишайся внизу, у тебе діти, я піду замість тебе, я ще молодий…»

Вогонь загасили, але на другому поверсі вигоріло все. Перший теж не придатний для проживання. Впала стеля, у приміщенні зберігається їдкий запах.

Обід на снігу

Господар будинку показує деякі речі, що збереглися, їх небагато. Каже, ними вже не можна користуватися. Запах диму не вивітриться.

-Син Роман, коли виносив їх з дому, так надихався, що його поклали в лікарню, - каже Григорій Бабій.

Люди, інколи зовсім чужі, повертають віру в те, що будинок вдасться відновити. Ще диміло, а сусіди вже зійшлися допомагати. Кожен день хтось приходить. Під час перебування журналіста на другому поверсі четверо чоловіків готували матеріали для створення бетонного пояса. Господар пояснив, що так зміцнюють стіни і роблять основу для підпори для даху.

У двір зайшли дві жінки. Запитали господиню. Слідом з’явився молодий хлопець. він сусід, звати Віталій, товариш Романа, разом навчаються в училищі. Повернувся після занять – і пропонує допомогу. Григорій уточнив, що кожен день приходять люди. Одні працювати на відновленні будинку. Інші – приносять харчі. Сусідка зварила великий казан капусняку.  Поклали на снігу біля будинку, бо в хаті ж нема як бути, стали колом і пообідали.

-Сусіди з вулиці зібрали п’ять чи шість тисяч гривень, - розповідає співрозмовник. – Один з них підприємець привіз блоки. Інший з тих, хто допомагає, має посаду в державній установі. Після роботи приходив виносити згорілі речі, вікна, двері. Працювали учні з Вищого профтехучилища №5, де навчається Роман. Були разом з викладачкою. Домовилися, при потребі ще прийдуть.  

Навідуються люди також в готель. Приносять хто харчі, хто гроші. Небагато, та все ж… «Кого не запитую, хто вони, кажуть, нащо воно вам, - розповідає пан Григорій. - Після цього прощаються і йдуть. Така підтримка людей, інколи зовсім чужих, додає сил», - зізнається Григорій Бабій.

-Грошей у нас нема, щоб оплачувати матеріали, роботу,- продовжує розмову чоловік. – Моя пенсія трохи більше тисячі гривень, у дружини приблизно стільки ж. Тривога закрадалася, чи зможемо щось зробити. Якщо така підтримка збережеться й надалі, можливо, за якийсь час відбудуємо згорілий будинок. Допомогу обіцяли також у міській раді. Щоб її отримати, треба зібрати довідки про доходи, подати акт про пожежу, причому в оригіналі… Все це морока, нам зараз не до того, але така вимога, що зробиш.

Постраждалій сім’ї надамо кращі умови

Начальник відділу з питань надзвичайних ситуацій міськради Олег Парфілов:

-Під час пожежі постраждала  хороша, працьовита, порядна сім’я, - каже Олег Парфілов. – У цьому наші працівники переконалися під час спілкування з ними. Крім того, бачили, як їм допомагають сусіди, позитивно відгукуються про них. Міська влада забезпечила їх місцями у гуртожитку. З часом надамо їм кращі умови. Станеться це тоді, коли звільняться номери. Оплата готелю здійснюється за кошти міського бюджету. Погорільці отримають грошову допомогу. Її розмір визначить комісія. Засідання відбудеться тоді, коли нададуть необхідні документи. Розуміємо, що у людей біда. Їм зараз не до того, щоб збирати довідки. Але існує порядок надання допомоги. Маємо його дотримуватися.

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.