Єгор Фірсов: "Я з Гриценком не завдяки його високому рейтингу, а тому що на виборах він піде до кінця"

У 25 років став народним депутатом – наймолодшим у Верховній Раді сьомого скликання. Пройшов через «УДАР» Віталія Кличко, а вийшов із БПП через присутність Ігоря Кононенка. Після конфлікту між близьким соратником президента Ігорем Кононенком і тодішнім міністром економіки Айварасом Абромавичусом. Єгор Фірсов сказав тоді, що не хоче бути в одній фракції з Кононенком і покривати корупційну діяльність. У березні 2016 року фракція Блоку Петра Порошенка вирішила достроково позбавити депутатських повноваження Фірсова.  Разом з ним і Миколу Томенка.

Утім, молодого політика встигли запам’ятати за… велосипедом. Єгор Фірсов – єдиний, хто добирався на роботу у парламент на велосипеді. Хоча й каже журналістам, що Київ – не надто доброзичливе місто до велосипедистів.

«Це їзда з перешкодами – погані дороги, бордюри, горбиста, важка для підйому місцевість, ніде пристебнути замком велосипед і в приміщеннях, і на вулиці… Коли я приїжджав в Кабмін на велосипеді, Гройсман зробив під будівлею велосипедну парковочку. Але якби він хоч раз їздив на велосипеді, він би зрозумів, що не тільки в парковочці справа». 

Та, схоже, політика Єгора Фірсова «заразила». Він встиг створити свою партію «Альтернатива», а 10 травня у Вінниці «влився» у «Громадянську позицію» Анатолія Гриценка. 

«Будемо сумніватися – втратимо ще п’ять років»

— Єгоре, у Вас досить неоднозначна біографія: нема ще 30, а вже побували в «Нашій Україні», в «УДАРі» і БПП. Створили свою «Альтернативу»,  і сьогодні уже в «Громадянській позиції». Чи не забагато політичного стажу?

— Так, я був в «Нашій Україні» - студентський досвід, покликання, коли я жив у Донецьку підтримував «помаранчеву революцію». Але не був там у жодних керівних органах – це просто була така позиція. Далі «УДАР» - з 2011 по 2015 рік. Чотири роки я віддав розвитку цієї партії – очолював Донецький осередок. Що стосується Блоку Петра Порошенка, то я був лише у фракції - пройшов за квотою «УДАРу» Віталія Кличко. Я дуже вдячний Кличку за цей, скажімо, «соціальний ліфт» - мені було 25 років і я став народним депутатом… І так, ми створили свою політичну силу «Альтернатива». Основна її задумка була протидіяти «Опозиційному блоку» на Сході, але це, швидше, був громадський рух, аніж партія –  об’єднання всіх, хто за українську позицію. Головне, що моя позиція була послідовна. Це ж не було так, що був в Опоблоці, потім - у Юлії Тимошенко і так далі.

— Окрім того,  були помічником у депутата Ірини Геращенко та радником у губернатора Ігоря Коломойського…

— Помічником у Геращенко був, тому що вона була «УДАРівка». Стосовно губернатора Дніпропетровської області Ігоря Коломойського, то тоді Дніпро був єдиним центром дислокації проукраїнських сил. На жаль, ні в Донецьку, ні в Луганську такого не створили. Дніпро об’єднував патріотичні українські сили, на Сході Коломського та інших добробратів боялись - політичний тиск. Коломойського я бачив один раз - на інавгурації Президента. Тому це було виключна «пугалка», щоб лякати місцевих чиновників, які його боялись і які підтримували сепаратистів тоді, ну, і використовувати в деяких інших політичних намірах.  

— Чому сьогодні Ви з Анатолієм Гриценко – в «Громадянській позиції»? Бо він другий за рейтингами? Адже за останніми результатами опитування Київського міжнародного інституту соціології, лідерами електоральних симпатій українців є Юлія Тимошенко та Анатолій Гриценко. Показовим є, так зване, моделювання другого туру виборів, в якому Гриценко перемагає  Юлію Тимошенко майже на 4% та всіх інших політиків з ще більшим відривом.

— Ні, перемовини почались не вчора, а більш, ніж місяць тому. Тоді результатів рейтингу ще не було. Це по-перше. По-друге, за рейтингами перше місце не у Гриценко, тому... І, по-третє, ми зустрічались із різними кандидатами. Анатолій Гриценко – єдиний, хто прийшов до нас в організацію і відкрито дав відповіді на всі наші запитання. Для себе вирішили, що він найбільше підходить під три критерії.
Патріотичність: проживає в Україні, його четверо дітей не навчаються за кордоном, четверо онуків народились тут.
Порядність – немає офшорів, немає підозр, що будучи на державній посаді побудував собі будинок, а тим більше – за кордоном.
Професійність – він має успішний досвід керування, зокрема, будучи міністром оборони. Все це не просто компліменти. Гриценко один з небагатьох політиків, які мають високий відсоток довіри людей. Серед усіх кандидатів, що мають шанси на вихід у другий тур, Анатолій Гриценко - єдиний, хто точно піде до кінця і не вступить в переговори з Порошенком і його оточенням.
Розумієте, він реально може виграти. На щастя, є в Україні політики незаплямовані, але...

Гриценко у Вінниці. про об’єднання партій та шоуменів на виборах 

— Хто - назвіть свої варіанти незаплямованих?

— Це Віктор Чумак, це Мустафа Найєм, це «Демальянс», це «Сила людей»… Але зараз задекларувати позицію і йти у президенти, на жаль, сьогодні у них немає шансів. Тому закликаємо всі сили об'єднуватися і приймати рішення. Не потрібно вичікувати, поки визначиться фаворит і потім бігти до нього в команду. Поки ми будемо сумніватися і чекати, деструктивні сили будуть працювати, і вони зроблять все, щоб позбавити нас ще мінімум п’ять років. 
Громадянська позиція відкрита і у неї є принципи, є своя програма, є ідеологічні базові позиції. Більше того, я побачив механізм прийняття рішень. Можу сказати, що це не якась лідерська партія: «як Гриценко сказав, так і буде». Це конкретні люди, є координаційна рада. На власні очі бачив дискусію, де були різні точки зору, іноді протилежні.

«Я в політиці не нажив собі ні на квартиру, ні на машину»

— За рахунок чого Ви живете?

- Наразі я із своїм партнером Денисом Каплуновим створили юридичну фірму «Будинок права». Я там юрист, Денис – директор. Фактично ця фірма допомагає мені жити і заробляти на життя. Та не можна займатись професійною роботою і водночас - політикою. Це дуже важко, тому планую занурюватися ще більше у партійне життя. Дохід мій був, є і буде абсолютно легальним. Будучи на різних посадах, я не нажив собі ні на квартиру, ні на машину.  Житло знімаю у Києві, до купівлі квартири мені ще далеко – працювати і працювати, а пересуваюсь на метро і на велосипеді.

— Пишуть в Інтернеті,  що в УДАР Ви «прийшли у рваних кросівках, а поїхали на джипі».

— В Інтернеті багато можна прочитати, і про вас, зокрема. Але хто це публікує? Публікують, вибачте, зливні бачки. Я можу сказати, що заходив у політику матеріально нічим не забезпечений глобально, тобто у мене не було квартири. І я не те, що вийшов, а знаходжусь на тому ж стані. Єдине, що залишилась нерухомість в окупованому Донецьку. Будь ласка, проводьте журналістські розслідування. Між іншим, я двічі подавав електронну декларацію – чітко вказував скільки у мене статків і скільки заробив. Розумію, що тепер знову «під прицілом». Мені нема чого боятися. Я воював з партією влади, незважаючи що я в ні був, попри певних клептократів. Знаю, що на мене накопували, піднімали і телефонні дзвінки, і переписки – нічого не знайшли. Бо нічого нема.

— Ваша родина залишилась у Донецьку?

— Моя мама живе переважно в Києві, а тато – в Авдіївці. У Донецьку ніхто не залишився. У мене явно проукраїнська позиція, тому перебування мене чи моєї родини там, на окупованій території, загрожує життю і здоров’ю. Заїхати, звичайно, можна, а от виїхати звідти…  Та я повернусь ще додому у Донецьк, в український рідний Донецьк.  

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.