«Зона» ООС: страти, розпуста, тортури або життя «по понятіям»
03 серпня 2018
2
503 переглядів
«Зона» ООС: страти, розпуста, тортури або життя «по понятіям»
Читач написав на сайт: Таке враження, ніби ми живемо не в одній країні, а дивимося по телевізору дешевий бойовик. У нас в країні війна, проте вона десь там, а в нас – буденна повсякденність: робота, діти, кіно, кафе, концерти, барбекю. Наше життя ніяк не зачіпає той жах і ті події, що відбуваються в зоні ООС. Норми людського життя там вже не діють. Треба розуміти, що будь-яка війна – це насильство, злочини проти мирного населення, аморальна поведінка, знущання. Так було й у лицарські часи, і так відбувається й сьогодні.
Читач написав на сайт:

    Зараз мене, звісно, закидають гнилими помідорами та звинуватять у кремлівському запроданстві, але читати все це вже немає сил. Таке враження, ніби ми живемо не в одній країні, а дивимося по телевізору дешевий бойовик. У нас в країні війна, проте вона десь там, а в нас – буденна повсякденність: робота, діти, кіно, кафе, концерти, барбекю. Наше життя ніяк не зачіпає той жах і ті події, що відбуваються в зоні ООС. Якась лінія розмежування, лінія відведення, сіра зона, підконтрольна/непідконтрольна територія вже кілька років за змінами там ніхто не слідкує. Та й взагалі сприймається це, ніби якийсь закритий сафарі-парк родом з фільму «Голодні ігри».
Норми людського життя там вже не діють. Треба розуміти, що будь-яка війна – це насильство, злочини проти мирного населення, аморальна поведінка, знущання. Так було й у лицарські часи, і так відбувається й сьогодні. Ми знаємо багато про безпринципність та жорстокість сепарів, проте це не означає, що наші воїни поводяться інакше. За виключенням тих, хто потрапляє в «зону» за військовою ротацією, останніх приваблюють можливості жити без контролю закону. Я беру слово «зона» в лапки, бо правда порівнюю територію АТО/ООС із зоною. Адже там діють свої закони – «понятія», і багато хто, отримавши можливість повернутися до нормального життя, не витримує і вертається назад, адже там простіше.
Якщо раніше маргінальні, схильні до жорстокості, злочинів та аморальної поведінки люди опинялися на узбіччі суспільства, їх обходили стороною та засуджували – тепер вони йдуть на війну. Звісно, зараз добробатів на передовій немає, лише через три роки від початку конфлікту керівництво усвідомило, що безлад, зловживання та воєнні злочини щодо мирного населення вже перейшли будь-які межі, і війна – не виправдання аморальності, насилля та беззаконня. «Айдар», «Азов», «Донбас», «Торнадо» та більше тридцяти менш відомих добровольчих батальйонів через свою слабку інтеграцію до українських силових структур за роки війни створили інший прошарок суспільства на Донеччині та Луганщині.
«Закони змінились, процедури спростились. Якщо я захочу, я можу арештувати вас просто зараз, начепити мішок на голову та замкнути у камері на місяць за підозрою в пособництві сепаратистам», - це слова командира одного з таких батальйонів.
Наразі більшість з них розформована, переведена до інших підрозділів, в тил, чи на підтримання правопорядку. Офіційно – «через специфічний світогляд, що не дає гарантій керованості підрозділів». Простими словами цей специфічний світогляд – тортури, зґвалтування, викрадення, вимагання, навіть, страти. І цей «світогляд» сформувався за роки їх присутності у «зоні». Цих батальйонів немає, проте маргінальні елементи тягнуться в ООС саме за цим. Повернувшись з війни, вони не знаходять собі місця у суспільстві, не скаліченому війною, і повертаються назад туди, де можна дати волю звірячим інстинктам, де не обов’язково берегти своє моральне обличчя, у яке ув’язнює людську сутність здорове суспільство. Скільки таких випадків, які гриміли у ЗМІ: «вбивство було скоєно ветераном АТО за замовленням». Найостанніший – Сармат, до нього – Вороненков, ба, навіть, фейкового Бабченко замовили АТО-шнику. Скільки в містах вибухає гранат, скільки трагедій, коли повернувшись додому АТО-шники вирізають свої родини, калічать жінок, безчинствують в селах. А скільки випадків, про які ми не знаємо… На передовій же кадрові офіцери – взірці честі та справедливості – пиячать, прив’язують людей до ганебних стовпів, ґвалтують дівчат, вимагають гроші, крадуть зброю, продають наркотики, вбивають одне одного. Ви думаєте, вони повернуться до порядного життя, де за таке закривають до в’язниці? АТО-шник стрімко стає синонімом маніяка-психопата. Командири закривають на все очі і розводять руками: «лише такі і згодні тут служити, нормальні люди – втікають, купляють лікарняні, звільняються».
    Для тих, хто вже набрав повітря у легені та приготувався мене встидати «непатріотизмом» та неповагою до захисників зазначу, що, нажаль, це все не моя вигадка, це факти зі звітів ОБСЄ, Amnesty International, волонтерів, журналістів та самих прес-центрів Збройних Сил. У це не хочеться вірити, хочеться героїзувати героїв і прощати їм все. Допоки це не стосується кожного особисто… Я втомилася від безглуздої війни заради грошей олігархів, і не хочу більше прощати нелюдей і героїзувати криваву жорстокість, що вдягла маску патріотизму.

Читають зараз: 1
(2)
Коментарі
img
img
Веселе ім'я 03.08.2018 16:21
з Вінниці

"Я втомився" ... Не втомився, я втомилася.

img
Веселе ім'я 03.08.2018 19:31
з Вінниці

Згодна з автором, не вдаючись в деталі,люди звідти повертаються інші. Але який вихід? Не випускати звідти людей до самої кінчини? Але це буде не гуманно. Дозволити їм повернутися по домам.. виходить теж неможна бо вони небезпечні, який тоді вихід? Психологічна допомога в тій зоні? Навряд допоможе. Що ж робити? Дати час щоб вони оговтались, заспокоїлись, дати можливість їм зрозуміти що тут не потрібно робити того "варварства" і морально підтримувати. Чому автор не пропоеує нічого?


Читайте також "Від Читачів"
Найчастіше коментують
Найчастіше читають
Блоги