Батько воює за покійного сина. Справу смерті на заробітках зрушила публікація

«Їм залишається мене убити – і кінці у воду», – так говорив два місяці тому Володимир Вознюк про керівництво заводу, де загинув його син. За словами 68-річного пенсіонера, столичний бізнесмен і його поплічники зробили все для того, щоб загибель на виробництві залишилася нез’ясованою і кримінального провадження не було.

Втім, батько домігся, щоб провадження відкрили. Він познаходив свідків і довів, що син упав із висоти не на закинутій шахті, як сфальсифікували, а під час демонтажу металоконструкцій Калуського хімзаводу. Пенсіонер без кінця тормошив поліцію та прокуратуру, аби вели слідство, як годиться.

Про те, як батько розслідує те, чого правоохоронці впритул не бачать, 20minut.ua написав у січні. І тоді, за словами Володимира Вознюка, справа смерті його сина на заробітках зрушила з місця. До того батькові не надсилали відповідей на його письмові вимоги провести необхідні для встановлення істини слідчі дії та надати матеріали розслідування для ознайомлення йому.      

– Вийшла стаття – і миттєво почали дзвонити прокурори, слідча. Вони зробили за місяць більше, ніж за попередні 11 місяців, – говорить Володимир Вознюк. – Надіслали мені все те, що не надсилали. Протоколи допитів бригадира. Перший, фіктивний. А ось другий, повторний, в якому він вже признається, що все сталося на хімзаводі. Прокурор мене запевнила, що процес зараз іде в правильному руслі.

Нагадаємо, що офіційною версією отримання смертельних травм 28-річного Андрія Вознюка було його падіння за невеликої висоти на закинутій шахті. Редакція писала раніше зі слів свідка трагедії: бригадир змусив хлопців перевезти Андрія з території заводу на шахту «Нововолинь», і там інсценувати падіння.

Таким чином намагалися приховати наслідки небезпечної роботи сотень неоформлених працівників, які розбирали металоконструкції непрацюючого заводу без дотримання техніки безпеки. Калинівчанин, який був без страховки і розбився, помер згодом у лікарні.   

– Розрахунок був простий, – пояснює його батько. – Приїде дід убитий горем й нічого не буде дізнаватися. І дійсно, перші чотири дні я не пам’ятав, де знаходжусь. Отримав інсульт і нічого не усвідомлював. 18 днів не була відкрита кримінальна справа! Відкрили тільки після того, як я пішов в прокуратуру, написав скаргу, ходив у поліцію і розказав, що насправді сталося…  

Поки був у лікарні біля сина, Володимир Вознюк зібрав інформацію про місце роботи Андрія. Пізніше, познаходив свідків його падіння. Зібрав контакти відповідальних за смерть на виробництві людей. Слідчим, каже, треба було опитати очевидців і причетних за гарячими слідами, але вони цього не зробили.     

Вже з дому, після поховання сина, батько почав писати листи у всі можливі інстанції, щоб розворушити слідство. У поліцію та прокуратуру надсилав зібрані ним дані, вимагав провести експертизи, допити свідків, яких розшукав. Знайшов відео з роботи сина. Передав знайдені в лікарні речі Андрія на дослідження. А які дані знайшли закарпатські правоохоронці за той час? Лишень зібрали формальні пояснення у тих людей, які й приховували правду.

І хоча зараз, як говорить Володимир Вознюк, ще багато треба довести, він отримав надію на об’єктивне розслідування, яке дійде логічного завершення. Яке воно має бути? Батько загиблого сподівається на покарання для власника заводу (це може бути мільйонний штраф за неоформлених працівників) та бригадира, який допустив до небезпечної роботи людей без будь-яких засобів захисту.

І головна його мета – щоб маленький онук, який став напівсиротою, до повноліття отримував гарантовану державою допомогу через загибель батька на виробництві. Доти смерть Андрія Вознюка – просто нещасний випадок.

Пенсіонер з Калинівки продовжує наполягати на експертизах, результатів яких йому ще не показали. Та чекає на дані мобільного оператора, які двічі дозволив слідству затребувати суд, але калузькі правоохоронці цим досі не скористалась.

– Процес пішов, але він ще гальмується, – каже Володимир Вознюк. – Вони ж узяли гроші, тож мають відпрацювати.

Пенсіонер упевнений, що керівництво заводу, аби не бути викритим на серйозному порушенні, задобрило, кого треба. Скільки саме заплатили, він вже навіть почув від представника власника.   

– Приїздив до мене на перемовини чоловік, який представився юристом фірми і хотів домовитися про мирову, – розказує Володимир Вознюк. – Питав, що я хочу. Я йому сказав купити онуку квартиру у нас, в Калинівці. Батька ж вже немає, а я його сам не підніму. «А скільки вона коштує?» – питає. Кажу, що десь 20 тисяч доларів. Перший раз вони давали 60 тисяч гривень (власник заводу раніше говорив з батьком загиблого, – авт.), а цей давав 10 тисяч «зелених». Він мені сказав, що вони вже витратили на мене 260 тисяч. Я аж остовпів.

– А потім дійшло, де цих 260 тисяч, – продовжує співрозмовник. – Що, випадково мені писали відписки? Чотири слідчих за три місяці поміняли просто так? Звідки взагалі узялася брехня у справі? Бо всі капітани і старші лейтенанти писали те, що було потрібно цим людям. Я відмовився від 10 тисяч доларів, і на цьому розмову завершили.

Зараз Володимир Вознюк шукає вінницького адвоката, який би міг представляти його інтереси в суді. Каже, з калинівських за змагання із правоохоронцями Івано-Франківської області та підприємцем із Києва ніхто не береться. Він вже записався на прийом до кількох посадовців в міністерствах. І продовжує наполегливу переписку із калуським слідством – постійно вимагає відчитуватися перед ним, потерпілим в кримінальній справі, про хід розслідування. Підозру в ньому ще нікому не оголосили. Тягнеться процес збору доказів.

Читайте також:

Смерть на заробітках. Батько розслідує те, що правоохоронці впритул не бачать

«Мажор» розраховувався фальшивками і крав. А прокурор просив його не садити

"Чоловік бив, відсудив гроші і залишив без житла". Історія аліментниці (ВІДЕО)

Повна хата наркоти. Як волонтерів з Вінниці «накрили» в Івано-Франківську
 

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.