Подвиг у снігах на сході України…
( Автор блога Вадим Вітковський )

Як і на початку 1918 року, коли російські більшовики почали наступати на Київ, уздовж залізниці Харків-Полтава-Київ і Курськ-Бахмач-Київ, і на шляху їм стали кілька сотень необстріляних добровольців, бо своєї регулярної армії Українська Народна Республіка не мала, – точнісінько так у 2014 році, майже через сто років, на незалежну Україну посунули озброєні до зубів російські війська, на підтримку донецьким і луганським сепаратистам.

І знову першими стали в окопи та бліндажі добровольці, бо армія українська виявилася не зовсім готовою до такого несподіваного випробування…

Тоді, в 1918-му, в запеклих боях ворога стримували 25-27 січня чотири сотні Першої української юнацької (юнкерської) школи ім. Б. Хмельницького, 20 старшин і 116-130 вояків новоствореного добровольчого Помічного Студентського куреня січових стрільців, без достатньої військової підготовки…

Чи вірили вони у перемогу? Напевно, що ні. Але вони зробили головне: врятували честь нації, показали, що нація бореться, виграли час, протрималися три доби, від 420 до 520 українських вояків, і дали «можливість Україні підписати мир з центральними державами» (Л. Старицька-Черняхівська. «Пам’яті юнаків-героїв») – Брест-Литовський мир, що де-факто означало міжнародне визнання української незалежності.

Дмитро Донцов, ідеолог українського патріотизму, в книзі «До давніх богів» (Берлін, 20-ті роки минулого століття) писав, що мало хто на великій Україні думав про те, що молоді патріоти, які полягли під Крутами, у бою з московськими більшовиками, водночас билися проти Катерини ІІ і Петра І.

Так і тепер. Перемоги над російським агресором ще немає, але вона настане неодмінно . Головне – виграно час і реформували збройні сили України, забезпечили їх надійним озброєння, зупинили наступ на Київ!..

Під час організованого відступу добровольців зі станції Крути одна чота – 27 студентів та гімназистів – потрапила до росіян у полон. Наступного дня всі вони були закатовані і розстріляні. Це був перший випадок розправи над полоненими у роки російсько-української війни (грудень 1917-го – листопад 1921-го).

Так само і нині росіяни плюють на Женевську конвенцію про полонених, яким має гарантуватися життя…

Павло Тичина відгукнувся на цей подвиг молодих людей віршем «На Аскольдовій могилі».

На Аскольдовій могилі

Поховали їх –

Тридцять мучнів українців,

Славних, молодих…

На Аскольдовій могилі

Український цвіт! –

По кривавій по дорозі

Нам іти у світ.

На кого посміла знятись

Зрадника рука? –

Квітне сонце, грає вітер

І Дніпро-ріка…

На кого завзявся Каїн?

Боже, покарай! –

Понад все вони любили

Свій коханий край.

Вмерли в Новім Заповіті

З славою святих. –

На Аскольдовій могилі

Поховали їх.

Настане такий час, і точнісінько так, як біблійний Каїн, який убив брата свого, удавиться і каїн московський, вжахнувшись злочинів своїх…

Про це читайте у романі Миколи Рябого «Ще не вмерла Україна. Це – відгук письменника на подвиг столітньої давнини і подвиг наших  днів у снігах на сході України…

Читають зараз: 1
(0)
Коментарі
img

Найчастіше коментують
Найчастіше читають
Від Читачів
Блоги