Приманка для «сепарів» – манекенів для фронту робить майстер з Бару

Володимир Заєць (крайній праворуч) з волонтерами проводжає на фронт деревяного "солдатика"

Першого його манекена волонтери з Бару відвезли у Піски під Донецьком. У той час там стояли хлопці з «Правого сектора».

– Коли ми приїхали у село, почався бій, – розповів журналісту 20 хвилин/RIA волонтер Анатолій Бардащук. – Перечекали обстріл і швидко почали розвантажувати машину. Дістали всі коробки, тільки тоді згадали про манекена. Він лежав у кутку авто.

Зрадів, ніби кусок сала дали

Пан Анатолій підійшов до командира і розповів про муляж. Той підкликав когось з бійців, доручив забрати. «Супер!», – сказав боєць. Так зрадів, ніби кусок сала дали. Закинув на плече і бігцем потаскав на «передок». «Нам такі «помічники» потрібні, - мовив командир. – Гарна приманка для «сепарських» снайперів». Пан Анатолій каже, тоді зрозумів, що там, де працюють ворожі снайпери, для наших військових його манекени – потрібна річ. Хоча спочатку не знав, як на фронті сприймуть такий «подарунок».

Перед тим, як вирушити в дорогу, дерев’яного «солдатика» підмарафетили. Співрозмовник каже, що обличчя було бліде.  Якраз прийшли студентки з педагогічного коледжу, принесли зібрану допомогу. Їх попросили підфарбувати, щоб гарним їхав на фронт. Дівчата охоче погодилися. Швидко справилися з роботою. І брови навели, і губи так само. Бравого «вояку» одягли у камуфляжне вбрання, не пошкодували навіть тактичних окулярів. 

Манекена виготовив знаний у Барському районі майстер Володимир Заєць (ліворуч). Він сам запропонував муляж волонтерам Всеукраїнського об’єднання  «Спілка учасників бойових дій та волонтерів АТО». Після повернення додому йому розповіли, що муляж одразу поставили у стрій на передовій. Вирішилв зробити ще одного. Володимир попросив хоча б трохи допомогти матеріалами. Волонтери знайшли дріт, ще деякі матеріали. Другого манекена теж доправили на передову. Тільки вже в Попасну.

Клюнув снайпер на твого «солдатика»

Загалом Володимир виготовив п’ять манекенів. Це була його власна ініціатива хоча б чимось допомогти тим, хто ходить під прицілами снайперів.

– Коли мені розповіли, як хлопці на передовій радо зустріли таких «помічників», я продовжив роботу, – каже пан Володимир. – Якось на автовокзалі зустрів групу чоловіків у камуфляжі. Вони збиралися у поїздку. Запропонував свій муляж. Наступного дня вони під’їхали машиною, забрали. Коли повернулися, зателефонували. Кажуть, загинув твій «солдатик»,  розлетівся вдрузки. Клюнув снайпер на приманку. «Якщо навіть одне життя вдалося врятувати – хіба не варто заради цього старатися?» - говорить  майстер.

Пан Володимир мав намір поставити справу, як він каже, на потік. Готовий працювати стільки, скільки це буде потрібно. Проблема в матеріалах і в замовниках. Власних коштів не має. Треба купити дріт, деревину, пластик, деякі інші матеріали. Щоб привернути увагу до своїх дерев’яних «солдатиків», привіз одного з них до Вінниці. Було це під час якогось свята – чи то День Європи відзначали, чи День міста. Зустрів хлопців у камуфляжах. Розповів про свої наміри.

– По-моєму вони були із «Самооборони», – каже пан Володимир. – Після всього муляж занесли в готель «Поділля», там вони мали офіс. У них манекен і залишився.

З пропозицією сприяти у виготовленні «приманок» для «сепарських» снайперів він звертався до народного депутата Семена Семенченка. Каже, особисто спілкувався з ним у Києві. Той ініціативу підтримав. Дав номер телефону когось із своїх знайомих. Сказав, що той чоловік допоможе. Володимир телефонував декілька разів. На жаль, ніхто йому не відповів.

Руки, як у живого, а тепла не вистачає

У його манекенів руки мають здатність рухатися. Не тільки в плечах. Так само рухливими є кисті, в ліктях, повертаються  в різні сторони як у людини. Коли доставляв одного з манекенів до Вінниці, насмішив «солдатик» до сліз. На кожній вибоїні на дорозі буса трясло. Володимир каже, руки в манекена в цей час видавали такі непристойні рухи – червоніти доводилося.

– Дріт, деревина і пластик, точніше, пластикові пляшки, клей – це основний матеріал, з якого народжуються мої «солдатики», – говорить Володимир Заєць. – Матеріали недорогі. Все одно потребують коштів. Та й «нарядити» їх треба у справжній одяг.

Чого їм не вистачає, то це тепла. Того самого, на що реагує тепловізор. «Снайпери теж знають про дерев’яних «солдатиків», – каже співрозмовник. – Особливо ті, хто «обпікся» на такому. Волонтери, через яких передавав два останніх муляжі, повернулися з думками, яким чином зігріти моїх манекенів. Одні пропонують вставляти всередину пляшки з гарячою водою. Потеплішає, можна так буде робити, через деякий час міняти воду на гарячу. Інші виношують ідею про встановлення всередину невеличких двигунів на батарейках, які б виробляли енергію.

Солдат Швейк – для підтримки духу

Володимир Заєць пише картини, працює з деревом. Три його роботи – у Книзі рекордів України. Має гарний задум – виготовити бравого Швейка. Не просто виготовити. Каже, добре було б влаштувати акцію для підтримки настрою бійцям.

– Образ Швейка я б «списав» з Богдана Бенюка, – ділиться думками. – Він не заперечує. Принаймні, коли я розповідав йому про задум, погоджувався. Далі пан Богдан, який грає роль Швейка, провів би свого дерев’яного «побратима» на фронт, можливо, погодився б особисто доставити на схід. Думаю, задум непоганий, тільки втілити її буде не просто.

Фестиваль манекенів став би родзинкою для села

У свій час він захопився виготовленням образів видатних політиків.

Тоді набив руку на майструванні постатей Леніна, Брежнєва, Горбачова, деяких інших. Тепер той досвід знадобився у серйозній справі.

Взагалі-то майстер не полишає думки створити у своєму селі Музей манекенів. Коли дізнався, що у Великобританії в одному з населених пунктів проводять фестиваль манекенів, то це його також неабияк зацікавило.

–Хіба ми не могли б те саме робити? – запитує майстер. – Це була б родзинка для села. Але як все це організувати?... Якщо когось зацікавить ідея, я готовий підтримати її двома руками. Мені одному не під силу організувати такий захід.

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.