«Штук десять на область». На арештантів перестали чіпляти електронні браслети

Наталія ГОНЧАРУК

Кілька років тому, в 2015-му, МВС закупило 100 електронних засобів контролю. Вартість одного браслета, за даними з відкритих джерел, тоді складала майже 18 з половиною тисяч гривен

Вінницькі адвокати бачили електронні браслети на своїх клієнтах рік, а то й два тому.
Редакція RIA/20minut.ua спробувала дізнатися, скільки в області є електронних засобів контролю.
На інформаційні запити нам відповідалили так, щоб нічого не сказати.

Про проблему з електронними браслетами, які мали б одягати мало не на кожного домашнього арештанта, говорять вже другий рік. Щоправда, про масштаби її доводиться тільки здогадуватися. Офіційні структури не признаються, що система не працює так, як належить. Чому в судових рішенням не бачимо, щоб прописували арешт з носінням браслету?

Говоримо на тему електронних браслетів з вінницькими адвокатами. І вони кажуть, що давно не мали клієнтів з електронними засобами контролю. Хтось чув, що браслетів немає, бо повиходили з ладу. Дехто упевнений: браслети є, їх просто перестали застосовувати через те, що користі від таких мало.

Редакція два тижні добивалася інформаційними запитами в різні структури відповіді на пряме питання – скільки електронних браслетів є в нашому регіоні для контролю домашніх арештантів? І дізналася тільки, що нестача насправді існує.

Відео дня

Про це сказали в обласному управління Нацполіції. Проте, озвучувати кількості засобів електронного контролю, які вони мають і використовують, правоохоронці не стали. Відмову пояснили тим, що ці дані є службовою інформацією.

Немає клієнтів з браслетами

– На даний час у мене немає жодного підзахисного, який би був з електронним браслетом, – говорить адвокат Віталій Корпало. – Не менше року тому одразу кілька моїх клієнтів ходили з браслетами. Відтоді браслетів ні у кого не бачив. Наскільки знаю, то їх штук десять на область…

Віталій Корпало пояснив, що одягають електронний засіб контролю переважно на підозрюваних, які вийшли з СІЗО, сплативши заставу. До таких людей застосовується браслет, як одне із ряду обмежень, передбачених законом. Як, наприклад, відібрання закордонного паспорта тощо.

– Браслет – захід контрою дієвий, але толку з нього мало, – продовжує адвокат та на доказ цього розповідає історію клієнта з електронним браслетом, який мешкав на «Поділлі». – У квартирі товсті стіни були, й сигнал через це втрачався, коли він ходив з кімнати в кімнату. Через це до нього по два-три рази на вечір приїжджали «товариші». Дзвонили, дитину будили. Він їм: «Я в хаті!». Вони дивилися, що дійсно чоловік удома, і їхали. Технічно недосконалий цей пристрій.

Але поліцейський відділ, який контролює арештантів, за словами захисників, добре працює. Про це також сказала журналісту RIA/20minut.ua адвокатка Наталія Костик.

– Чітко працює в цьому плані поліція, – говорить вона про контроль людей під домашнім арештом. – Перевірки дільничних майже кожний день. А з браслетом у мене був один клієнт. Але оскільки у нього псоріаз, він звертався до суду, і йому дозволили бути без браслета. Це було десь рік тому.

Сказали так, що не сказали

Із проханням надати дані про кількість судових ухвал про домашній арешт з носінням електронного браслету, надіслали інформаційний запит до Вінницького міського суду. Ми запитували цифри за кілька років, аби побачити динамку. З отриманої інформації можна було б зробити висновок, скільки браслетів носили арештанти кілька років тому, скільки носять зараз і чи носять узагалі?

– У разі задоволення домашнього арешту з браслетом, на спеціальний відділ поліції падає необхідність цей браслет одягнути на людину й потім контролювати за допомогою системи спостереження. Якщо ухвала є, а браслет не вдягнули – це можна трактувати, як невиконання рішення суду. А це вже кримінал, – говорить Віталій Корпало.

Тож є ухала – має бути браслет. Запитані цифри про кількість таких рішень могли б прояснити проблему з нестачею електронних браслетів.

Прес-секретар по телефону пояснила, що надати відповідь одразу не можливо, бо треба вести підрахунок. Мовляв, запит розпишуть на відповідальну за цю ділянку роботи людину, і дадуть відповідь за кілька днів.

А за кілька днів – прислали на електронну пошту журналіста на двох листках розписану… відмову. Якщо її переказати простими словами, то суть така: раз «Закон про доступ до публічної інформації» передбачає надання інформації, яка вже існує, і не вимагає у відповідь на запит створювати нову, то й рахувати кількість арештів з браслетом не будемо.

Керівник апарату Вінницького міського суду надав загальні дані про кількість задоволених клопотань про домашній арешт протягом двох останніх років та написав, що у своїй річній звітності не мають окремої графи про арешти з браслетами. Питання про те, чи володіє суд інформацією про нестачу електронних засобів контролю, узагалі проігнорував. Натомість – послав журналіста шукати ухвали, які цікавлять, у електронному реєстрі судових рішень.

Авжеж, ми там дивилися. Перевірили свіжі рішення й серед них ухвал про домашній арешт із браслетом немає.

Натомість ми пошукали електронні закупівлі Нацполіції через ресурс «ProZorro». І ось що побачили: наприкінці минулого року МВС двічі оголошувало тендер на придбання електронних засобів контролю. Скільки готові були заплатити за те, чого поліцейським не вистачає, і чому закупівля урешті зірвалася? Дивіться у графіці нижче.

Альтернатива є браслету

Чи можуть судді знати про дефіцит електронних браслетів й не призначати у своїх рішеннях таке обмеження, як електронний засіб контрою? Про це питаємо у адвоката Тетяни Дмитришиної. Й вона каже про три види домашнього арешту. Один так званий «нічний» – з можливістю ходити на роботу (визначаються години з вечора до ранку, коли арештант повинен бути вдома). І два варіанти цілодобового: із застосуванням електронного браслету або без такого (з постійним контролем дільничного офіцера). Тобто вибір у суддів є.

– Я не знаю випадку, щоб у нас застосовували ці електронні засоби контролю, – говорить Тетяна Дмитришина. – Я так розумію, що немає механізму спостерігати за людиною. Усі чули випадки, які доводять, що браслети навіть на рівні Києва не контролюються через відсутність необхідного обладнання: високопосадовцям застосовували, а вони благополучно на другий день були за кордоном. Через це така вимога (про домашній арешт із застосуванням електронного засобу контролю, – авт.) ставиться дуже рідко саме у зв’язку з неможливістю проконтролювати.

Авжеж, альтернатива арешту з браслетом є – арешт без браслета або узагалі тримання під вартою. Прокуратура не просить, тому суд і не призначає те, що правоохоронці не зможуть виконати.