У "Плеяді" сучасна музика вводила в транс та примушувала глядачів вигукувати “На біс!”

“Музика, яку ти бачиш”, - під таким слоганом розпочався перший фестиваль сучасної музики під назвою Contemporary Music Days in Vinnytsia. Раніше, до речі, він існував у іншому вигляді і називався «Барви ХХ століття», але директор фестивалю, заслужена артистка України Ірина Френкель вирішила із командою однодумців змінити формат і провести його ребрендінг.

Перший фестивальний день поєднував у собі два концерти, прямо протилежні за настроєм: мінорне і урочисте звучання хору Alter Ratio навівало думки про вічне, а поєднання фолку, джазу із вкрапленнями синтетики від Максима Шоренкова та Максима Бережнюка примушувало глядачів тримати себе в руках, аби тут же не затанцювати.

Духовні піснеспіви та обмеження “12+”

— Ми подивимось, наскільки музика, яка виконуватиметься на цій сцені, може стати візуальною, наскільки її можна буде не лише відчути, а і, як-то кажуть, помацати. Дійсно історична подія у житті Вінниці, - сказав ведучий Павло Третьяков перед тим, як запросити на сцену вокальний ансамбль сучасної музики Alter Ratio із проектом під назвою Mariologia.

Урочистість та серйозність звучання піснеспівів примусила принишкнути навіть наймолодших слухачів, які не дуже-то звертали увагу на вишуканість звучання хору, але правильно вхопили емоційний посил літургічного співу.

А дорослі були просто у захваті. Анастасія Зудова, артистка симфонічного оркестру і педагог школи мистецтв “Вінниця”, йшла спеціально послухати цей хор.

— Просто неймовірно. Я ніколи не чула 12 голосів одразу. І я просто не уявляю, як це можна було виконати на настільки високому рівні. Правда, привела б сюди учнів від 12 років - надто вже інколи лякаючу атмосферу створюють співи Alter Ratio, - розповіла жінка.

Руслан Дворницький, артист Вінницького симфонічного оркестру, професійно пояснив складові авангарду у виступі хору.

— Дисонанси тут є авангардними. Вступ, скажемо так, починався із традиційних інструментів - але у незвичайній подачі: інколи от плине мелодія, і тут раптово - негармонічне поєднання музичних звуків, - розповів він журналісту.

Дует трембіти і рояля

— Якщо я скажу, що дует, який зараз виступить на сцені - найвищого рівня,  все одно вийде так, ніби я нічого не сказав про них. Зустрічайте, Максим Бережнюк та Максим Шоренков! - представив музикантів Павло Третьяков.  

Музика дуету - то був синтез запальних ритмів, терпких джазових гармоній і народних мотивів у поєднанні із харизмою самих виконавців. Максим Бережнюк  - лауреат міжнародних конкурсів, що грає на понад 50 народних духових інструментах. І дійсно, на сцені було дуже багато музичних інструментів: дудук, сімейство сопілок, денцівка, дводенцівка, дримба, також панфлейта, і навіть трембіта.

Максим Шоренков - другий учасник дуету і відомий композитор, піаніст і винахідник. Теж лауреат міжнародних музичних фестивалів, він створив і запатентував нові прийоми звуковидобування, які назвав “Нитки Шоренкова”. На фестиваль привіз акустичні і електронні нитки, грав на роялі, двох синтезаторах, дудуку та колісній лірі.

Його винахід виглядав ефектно - підсвічені неоновим різнобарвним сяйвом, нитки так і спонукали глядачів фотографувати. Передбачивши такий інтерес публіки, музиканти попередили, що після концерту кожен бажаючий зможе сфотографуватись серед безлічі інструментів, на яких міг би грати цілий оркестр, але грало двоє людей.

Вони розраховували програму на чотири години, а грали - дві. Проте у них поєдналось максимальне різноманіття духових народних інструментів, гра на синтетичних і акустичних нитках та чарівна імпровізація на роялі.

Реклама із гумором

Два концерти наступного дня фестивалю Contemporary Music Days in Vinnytsia також були побудовані на емоційних контрастах. Перший концерт із легкими й жартівливими музичними творами від ансамблю “Рикошет” змінився трагічною мімодрамою, написаною композитором Ігорем Стравінським після завершення Першої світової, історією солдата, який став здобиччю чорта.

Художній керівник ансамблю «Рикошет» Сергій Пілютіков напередодні фестивалю Contemporary Days in Vinnytsia так розповідав про ідею проекту “Хвилина реклами”.

— Зазвичай у нашому житті ми сприймаємо рекламу на телебаченні як спам і миттєво перемикаємо канали. У нашому ж проекті ми покажемо глядачам маленькі і тонкі шедеври сучасного музичного мистецтва!

Музичні жарти і дійсно прийшлися до смаку глядачам. А номер “Беруші” навіть просили виконати на біс.

Починався він так: актор театру “Вишенька” стоїть на сцені перед залом, диригент Вікторія Рацюк готується змахнути диригентською паличкою, і тут актор жестом її зупиняє. Далі дістає беруші і киває — можна починати. Знову змах палички - і… тиша. Ансамбль тільки імітує гру на інструментах, беззвучно водячи смичками по скрипках та віолончелі  та дмухаючи у саксофон. Але звук повертається, коли актор виймає беруші з вух. Далі, немов кепкуючи над оркестром, він вдягає-виймає їх безліч разів, а музиканти ще й встигають до секунди вивірено вхопити момент, коли грати, а коли - мовчати. Наприкінці, картинно вийнявши беруші з вух востаннє, актор мовить: “Беруші. Відсікають усе зайве”.

Наприкінці вистави глядачі проводжали артистів гучними оплесками.

Історія солдата

— Це музична драма для читця, трьох танцівників і інструментального септету. Змушує співпереживати ця маленька історія про те, як герой продає душу чорту, закохується, намагаючись перехитрити чорта, і врешті-решт програє йому, - розповів Павло Третьяков перед початком дійства.

За тим на сцену вийшов септет під керівництвом Сергія Хоровця. Перша частина “Казки” починається із схожого на марш мотиву, і от на сцену виходить читець Юрій Глущук.

— Ой по шляху кривому йшов солдатик додому, у відпустку в 10 діб в рідні землі рушив він”, - читає він, а з-за куліс на сцену марширує артист балету Олег Ласка.

Тільки солдат сідає відпочити біля умовної річки, аж на сцену виходить Мирослав Мельник у образі нечистого і вмовляє служивого обміняти скрипку на книгу.

— Але я не вмію читати, — озвучує читець здивований вираз обличчя танцівника-солдата, і тут же відповідає від імені чорта із вкрадливою інтонацією:

— Нащо читати? Треба тільки погортати.

Із цього і починається історія втрати душі служивого. Він віддасть свою скрипку, навчить грати на ній рогатого і двічі втратить кохання, аби наприкінці остаточно запродатись служителю пекла.

Напрочуд граційні і красиві танцівники; музиканти, які майстерно підкреслювали образи солдата та чорта грою скрипки та ударних; емоційне озвучення історії читцем, — це поєднання не залишило вінничан байдужими. Зала аплодувала, крадькома витираючи сльози співчуття.

Завершились два концертні дні промовою директора фестивалю Ірини Френкель, яка подякувала глядачам за підтримку і пообіцяла — наступні Contemporary Music Days будуть ще більш феєричними.

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.