"Острів Європа": оприлюднили повну програму фестивалю

"Острів Європа": оприлюднили повну програму фестивалю

У Вінниці з 15 по 17 червня пройде міжнародний open-air фестиваль присвячений «камерним» літературам «Острів Європа». Уже відома програма фестивалю.

Наводимо до вашої уваги програму Фестивалю "Острів Європа":

14 червня

Відео дня

15:00-16:00, Музей Коцюбинського – Відкриття виставки «На горі. Ігор Костецький і доба “мистецького безвізу”».

18:00-19:00, Тераса Книгарні «Є» – Презентація роману Марка Роберта Стеха (Торонто) «Голос». Модератор – Олександр Вешелені.

21:30-23:30, Кінотеатр «Чорна кішка, білий кіт» – Відкриття фестивалю. Показ фільму «Дорогою ціною» Марка Донського (1957).

15 червня

11:00, Європейська площа – Старт квесту «Єврейське щастя Вінниці: мистецький вимір». Реєстрація за формою goo.gl/W9TJVb.

11:00-11:50, Фонтанна площа ВДПУ імені М. Коцюбинського – Семінар Ядвіґи Сковронь (Вроцлав) «Голоси української літератури в Польщі: ера свободи».

12:00-13:30, Фонтанна площа ВДПУ імені М. Коцюбинського – Лекція Олі Гнатюк (Варшава) «Окуповані міста та люди в них».

14:00-14:50, Тераса Книгарні «Є» – УНР/БНР: історичні паралелі. Розмова з Сяргеєм Шупою (Мінськ/Прага), автором книги  «Подорож до БНР». Модератор – Олександр Федоришен.

16:00-16:50, Майдан Незалежності – «Полишаючи територію»: дискусія про писання в еміграції за участю Сяргея Шупи (Мінськ/Прага), Ігоря Померанцева (Чернівці/Прага) і Белли Шаєр(Чернівці/Тель-Авів). Модераторка – Анна Вовченко.

17:00-17:50, Сходи на Кумбарах – Поетичні читання Мар’яни Савки (Львів/Копичинці) і Оксани Луцишиної (Ужгород/Остін).

18:00-19:00, Майдан Незалежності – Авторська зустріч з Беллою Шаєр (Тель-Авів/Чернівці). Модераторка і перекладачка – Анна Хромова.

20:00-20:50, Сад музею Коцюбинського – «В саду зізнань»: музично-поетичний перформанс на вірші Мар’яни Савки.

21:00-22:00, Сад музею Коцюбинського – «Поки нема парохода»: перформанс за мотивами книжки Олени Гусейнової «Супергерої».

22:30-24:00, Кінотеатр «Чорна кішка, білий кіт» – Ретроспектива фільмів Ігоря Савченка. Показ стрічки «Богдан Хмельницький» (1941).

16 червня

11:00, Європейська площа – Старт Блумсдею у Вінниці.

11:00-11:50, Батискаф – Дискусія «Велика промоція малих літератур, або Туди і звідти». Модераторка – Ольга Вишня.

12:00-12:45, Тераса Книгарні «Є» – Презентація збірки президента Українського ПЕН-центру Миколи Рябчука (Львів/Київ) «До Чаплі на уродини». Модератор – Олександр Вешелені.

13:00-13:45, Тераса Книгарні «Є» – «Жінка мовить… про війну»: розмова Олени Стяжкіної (Донецьк) та Олі Гнатюк (Варшава).

14:00-15:30, Острів Кемпа – Читання «На острові»: Альгерд Бахаревіч (Мінськ), Олена Гусейнова (Київ/Помічна), Остап Сливинський (Львів). Реєстрація у формі bit.ly/2Ls2kg3. Кількість місць обмежена! Оплата трансферу на острів – 100 грн.

16:00-16:50, Майдан Незалежності – «Роман з містом»: читання-дискусія за участю Катерини Калитко (Вінниця/Сараєво), Максима Дупешка (Чернівці), Вікторії Амеліної (Львів). Модераторка – Анна Вовченко.

17:00-17:50, Сходи на Кумбарах – Поетичні читання Сергія Жадана (Харків/Старобільськ) і Олега Каданова (Харків/Івано-Франківськ).

18:00-18:50, Майдан Незалежності – Авторська зустріч з Даною Ґріґорчеа (Цюрих/Бухарест). Модераторка – Роксоляна Свято.

19:30-20:30, Майдан Незалежності – Авторська зустріч з Веронікою Мурек (Катовіце). Модератор – Остап Сливинський. Перекладає Ксенія Чикунова.

21:00-22:00, Сад музею Коцюбинського** – Концерт «Лінії Маннергейма»: Сергій Жадан, Олег Каданов, Євген Турчинов.

22:30-24:00, Кінотеатр «Чорна кішка, білий кіт» – Ретроспектива фільмів Ігоря Савченка. Показ стрічки «Тарас Шевченко» (1951).

23:00-02:00, Батискаф –  «Острівна республіка»: відкрита мистецька вечірка фестивалю. У програмі: виступи Тані Ша і Олени Львової (Shopping Hour), Богдана-Олега Горобчука, Дарини Гладун, Елли Євтушенко, Віка Коврея, Богдана Куценка.

17 червня

11:00-15:00, Дворик Бібліотеки №1 – Дитячі заходи від «Видавництва Старого Лева»: Галина Вдовиченко, Наталка Гайда, Володимир Аренєв, Оксана Була, Анастасія Левкова.

11:00-11:50, Батискаф – «(Не)Винна поезія у Вінниці»: читання і дегустування вина з Ігорем Померанцевим.

12:00-12:45, Тераса Книгарні «Є» – Європейська мандрівка зі Стусом: читання перекладачок Анни Вовченко (іспанська), Дарини Гладун (англійська), Елли Євтушенко (французька), РоксоляниСвято (німецька).

13:00-13:45, Тераса Книгарні «Є» – Презентація збірки Бориса Єгіазаряна (Апаран/Київ) «Сорок джерел». Модератор – Олена Гусейнова. Перекладає Анушаван Месропян.

14:00-14:50, Майдан Незалежності – «Несірі люди в “сірих зонах”»: читання-дискусія за участю Олени Стяжкіної (Донецьк) та Андрія Куркова (Київ). Модератор – Остап Сливинський.

15:00-15:50, Майдан Незалежності – Розмова Дани Ґріґорчеа та Дори Капралової «Цюрих-Берлін: поліфонія міста очима центральноєвропейки». Модераторка – Роксоляна Свято.

16:00-16:50, Сходи на Кумбарах – Поетичні читання Ані Хромової (Київ/Нетанья) і Сергія Татчина (Вінниця).

17:00-17:50, Майдан Незалежності – Авторська зустріч з Дорою Капраловою (Брно/Берлін). Модераторка – Луціє Ржегоржікова. Переклад Тетяни Пономаренко.

18:00-19:10, Майдан Незалежності – Презентація роману «Собаки Європи» Альгерда Бахаревіча (Мінськ). Модераторка – Ганна Улюра.

19:30-20:30, Сад музею Коцюбинського – Читання-діалог Артема Чеха та Ірини Цілик «Повернення з точки нуль».

21:00-22:00, Сад Музею Коцюбинського** – Закриття фестивалю. Прем’єра музично-поетичного перформансу Катерини Калитко і Mashala Doza «Бейтуран зацвітає».

22:30, Кінотеатр «Чорна кішка, білий кіт» – Ретроспектива фільмів Ігоря Савченка. Показ фільму «Вершники» (1939).

Варто відзначити, що усі заходи (крім читань на острові Кемпа) безкоштовні.

Читайт текож:

Друге дихання Кемпа: на закритому острові проведуть літературний фест

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.

Коментарі (17)
  • Вінничанин

    Кохайтеся, чорнобриві,

    Та не з москалями,

    Бо москалі — чужі люде,

    Роблять лихо з вами.

    Москаль любить жартуючи,

    Жартуючи кине;

    Піде в свою Московщину,

    А дівчина гине —

    Якби сама, ще б нічого,

    А то й стара мати,

    Що привела на світ божий,

    Мусить погибати.

    Серце в'яне співаючи,

    Коли знає за що;

    Люде серця не побачать,

    А скажуть — ледащо!

    Кохайтеся ж, чорнобриві,

    Та не з москалями,

    Бо москалі — чужі люде,

    Знущаються вами.



    Не слухала Катерина

    Ні батька, ні неньки,

    Полюбила москалика,

    Як знало серденько.

    Полюбила молодого,

    В садочок ходила,

    Поки себе, свою долю

    Там занапастила.

    Кличе мати вечеряти,

    А донька не чує;

    Де жартує з москаликом,

    Там і заночує.

    Не дві ночі карі очі

    Любо цілувала,

    Поки слава на все село

    Недобрая стала.

    Нехай собі тії люде

    Що хотять говорять:

    Вона любить, то й не чує,

    Що вкралося горе.

    Прийшли вісти недобрії —

    В поход затрубили.

    Пішов москаль в Туреччину;

    Катрусю накрили.

    Незчулася, та й байдуже,

    Що коса покрита:

    За милого, як співати,

    Любо й потужити.

    Обіцявся чорнобривий,

    Коли не загине,

    Обіцявся вернутися.

    Тойді Катерина

    Буде собі московкою,

    Забудеться горе;

    А поки що, нехай люде

    Що хотять говорять.

    Не журиться Катерина —

    Слізоньки втирає,

    Бо дівчата на улиці

    Без неї співають.

    Не журиться Катерина —

    Вмиється сльозою,

    Возьме відра, опівночі

    Піде за водою,

    Щоб вороги не бачили;

    Прийде до криниці,

    Стане собі під калину,

    Заспіває Гриця.

    Виспівує, вимовляє,

    Аж калина плаче.

    Вернулася — і раденька,

    Що ніхто не бачив.

    Не журиться Катерина

    І гадки не має —

    У новенькій хустиночці

    В вікно виглядає.

    Виглядає Катерина…

    Минуло півроку;

    Занудило коло серця,

    Закололо в боку.

    Нездужає Катерина,

    Ледве-ледве дише…

    Вичуняла та в запічку

    Дитину колише.

    А жіночки лихо дзвонять,

    Матері глузують,

    Що москалі вертаються

    Та в неї ночують:

    “В тебе дочка чорнобрива,

    Та ще й не єдина,

    А муштрує у запічку

    Московського сина.

    Чорнобривого придбала…

    Мабуть, сама вчила…”

    Бодай же вас, цокотухи,

    Та злидні побили,

    Як ту матір, що вам на сміх

    Сина породила.



    Катерино, серце моє!

    Лишенько з тобою!

    Де ти в світі подінешся

    З малим сиротою?

    Хто спитає, привітає

    Без милого в світі?

    Батько, мати — чужі люде,

    Тяжко з ними жити!



    Вичуняла Катерина,

    Одсуне кватирку,

    Поглядає на улицю,

    Колише дитинку;

    Поглядає — нема, нема…

    Чи то ж і не буде?

    Пішла б в садок поплакати,

    Так дивляться люде.

    Зайде сонце — Катерина

    По садочку ходить,

    На рученьках носить сина,

    Очиці поводить:

    “Отут з муштри виглядала,

    Отут розмовляла,

    А там… а там… сину, сину!”

    Та й не доказала.

    Зеленіють по садочку

    Черешні та вишні;

    Як і перше виходила,

    Катерина вийшла.

    Вийшла, та вже не співає,

    Як перше співала,

    Як москаля молодого

    В вишник дожидала.

    Не співає чорнобрива,

    Кляне свою долю.

    А тим часом вороженьки

    Чинять свою волю —

    Кують речі недобрії.

    Що має робити?

    Якби милий чорнобривий,

    Умів би спинити…

    Так далеко чорнобривий,

    Не чує, не бачить,

    Як вороги сміються їй,

    Як Катруся плаче.

    Може, вбитий чорнобривий

    За тихим Дунаєм;

    А може — вже в Московщині

    Другую кохає!

    Ні, чорнявий не убитий,

    Він живий, здоровий…

    А де ж найде такі очі,

    Такі чорні брови?

    На край світа, в Московщині,

    По тім боці моря,

    Нема нігде Катерини;

    Та здалась на горе!..

    Вміла мати брови дати,

    Карі оченята,

    Та не вміла на сім світі

    Щастя-долі дати.

    А без долі біле личко —

    Як квітка на полі:

    Пече сонце, гойда вітер,

    Рве всякий по волі.

    Умивай же біле личко

    Дрібними сльозами,

    Бо вернулись москалики

    Іншими шляхами.



    II



    Сидить батько кінець стола,

    На руки схилився;

    Не дивиться на світ божий:

    Тяжко зажурився.

    Коло його стара мати

    Сидить на ослоні,

    За сльозами ледве-ледве

    Вимовляє доні:

    “Що весілля, доню моя?

    А де ж твоя пара?

    Де світилки з друженьками,

    Старости, бояре?

    В Московщині, доню моя!

    Іди ж їх шукати,

    Та не кажи добрим людям,

    Що є в тебе мати.

    Проклятий час-годинонька,

    Що ти народилась!

    Якби знала, до схід сонця

    Була б утопила…

    Здалась тоді б ти гадині,

    Тепер — москалеві…

    Доню моя, доню моя,

    Цвіте мій рожевий!

    Як ягодку, як пташечку,

    Кохала, ростила

    На лишенько… Доню моя,

    Що ти наробила?..

    Оддячила!.. Іди ж, шукай

    У Москві свекрухи.

    Не слухала моїх річей,

    То її послухай.

    Іди, доню, найди її,

    Найди, привітайся,

    Будь щаслива в чужих людях,

    До нас не вертайся!

    Не вертайся, дитя моє,

    З далекого краю…

    А хто ж мою головоньку

    Без тебе сховає?

    Хто заплаче надо мною,

    Як рідна дитина?

    Хто посадить на могилі

    Червону калину?

    Хто без тебе грішну дуту

    Поминати буде?

    Доню моя, доню моя,

    Дитя моє любе!

    Іди од нас…”

    Ледве-ледве

    Поблагословила:

    “Бог з тобою!” — та, як мертва,

    На діл повалилась…



    Обізвався старий батько:

    “Чого ждеш, небого?”

    Заридала Катерина

    Та бух йому в ноги:

    “Прости мені, мій батечку,

    Що я наробила!

    Прости мені, мій голубе,

    Мій соколе милий!”

    “Нехай тебе бог прощає

    Та добрії люде;

    Молись богу та йди собі -

    Мені легше буде”.



    Ледве встала, поклонилась,

    Вийшла мовчки з хати;

    Осталися сиротами

    Старий батько й мати.

    Пішла в садок у вишневий,

    Богу помолилась,

    Взяла землі під вишнею,

    На хрест почепила;

    Промовила: “Не вернуся!

    В далекому краю,

    В чужу землю, чужі люде

    Мене заховають;

    А своєї ся крихотка

    Надо мною ляже

    Та про долю, моє горе,

    Чужим людям скаже…

    Не розказуй, голубонько!

    Де б ні заховали,

    Щоб грішної на сім світі

    Люди не займали.

    Ти не скажеш… ось хто скаже,

    Що я його мати!

    Боже ти мій!.. лихо моє!

    Де мені сховатись?

    Заховаюсь, дитя моє,

    Сама під водою,

    А ти гріх мій спокутуєш

    В людях сиротою,

    Безбатченком!..”



    Пішла селом,

    Плаче Катерина;

    На голові хустиночка,

    На руках дитина.

    Вийшла з села — серце мліє;

    Назад подивилась,

    Покивала головою

    Та й заголосила.

    Як тополя, стала в полі

    При битій дорозі;

    Як роса та до схід сонця,

    Покапали сльози,

    За сльозами яа гіркими

    І світа не бачить,

    Тілько сина пригортає,

    Цілує та плаче.

    А воно, як янгелятко,

    Нічого не знає,

    Маленькими ручицями

    Пазухи шукає.

    Сіло сонце, з-за діброви

    Небо червоніє;

    Утерлася, повернулась,

    Пішла… тілько мріє.

    В селі довго говорили

    Дечого багато,

    Та не чули вже тих річей

    Ні батько, ні мати…



    Отаке-то на сім світі

    Роблять людям люде!

    Того в'яжуть, того ріжуть,

    Той сам себе губить…

    А за віщо? Святий знає.

    Світ, бачся, широкий,

    Та нема де прихилитись

    В світі одиноким.

    Тому доля запродала

    Од краю до краю,

    А другому оставила

    Те, де заховають.

    Де ж ті люде, де ж ті добрі,

    Що серце збиралось

    З ними жити, їх любити?

    Пропали, пропали!



    Єсть на світі доля,

    А хто її знає?

    Єсть на світі воля,

    А хто її має?

    Єсть люде на світі —

    Сріблом-злотом сяють,

    Здається, панують,

    А долі не знають,—

    Ні долі, ні волі!

    З нудьгою та з горем

    Жупан надівають,

    А плакати — сором.

    Возьміть срібло-злото

    Та будьте багаті,

    А я візьму сльози —

    Лихо виливати;

    Затоплю недолю

    Дрібними сльозами,

    Затопчу неволю

    Босими ногами!

    Тоді я веселий,

    Тоді я багатий,

    Як буде серденько

    По волі гуляти!



    III



    Кричать сови, спить діброва,

    Зіроньки сіяють,

    Понад шляхом, щирицею,

    Ховрашки гуляють.

    Спочивають добрі люде,

    Що кого втомило:

    Кого — щастя, кого — сльози,

    Все нічка покрила.

    Всіх покрила темнісінька,

    Як діточок мати;

    Де ж Катрусю пригорнула:

    Чи в лісі, чи в хаті?

    Чи на полі під копою

    Сина забавляє,

    Чи в діброві з-під колоди

    Вовка виглядає?

    Бодай же вас, чорні брови,

    Нікому не мати,

    Коли за вас таке лихо

    Треба одбувати!

    А що дальше спіткається?

    Буде лихо, буде!

    Зустрінуться жовті піски

    І чужії люде;

    Зустрінеться зима люта…

    А той чи зустріне,

    Що пізнає Катерину,

    Привітає сина?

    З ним забула б чорнобрива

    Шляхи, піски, горе:

    Він, як мати, привітає,

    Як брат, заговорить…



    Побачимо, почуємо…

    А поки — спочину

    Та тим часом розпитаю

    Шлях на Московщину.

    Далекий шлях, пани-брати,

    Знаю його, знаю!

    Аж на серці похолоне,

    Як його згадаю.

    Попоміряв і я колись —

    Щоб його не мірять!..

    Розказав би про те лихо,

    Та чи то ж повірять!

    “Бреше,— скажуть,— сякий-такий!

    (Звичайно, не в очі),

    А так тілько псує мову

    Та людей морочить”.

    Правда ваша, правда, люде!

    Та й нащо те знати,

    Що сльозами перед вами

    Буду виливати?

    Нащо воно? У всякого

    І свого чимало…

    Цур же йому!.. А тим часом

    Кете лиш кресало

    Та тютюну, щоб, знаєте,

    Дома не журились.

    А то лихо розказувать,

    Щоб бридке приснилось!

    Нехай його лихий візьме!

    Лучче ж поміркую,

    Де то моя Катерина

    З Івасем мандрує.



    За Києвом, та за Дніпром,

    Попід темним гаєм,

    Ідуть шляхом чумаченьки,

    Пугача співають.

    Іде шляхом молодиця,

    Мусить бути, з прощі.

    Чого ж смутна, невесела,

    Заплакані очі?

    У латаній свитиночці,

    На плечах торбина,

    В руці ціпок, а на другій

    Заснула дитина.

    Зустрілася з чумаками,

    Закрила дитину,

    Питається: “Люде добрі,

    Де шлях в Московщину?”

    “В Московщину? оцей самий.

    Далеко, небого?”

    “В саму Москву, Христа ради,

    Дайте на дорогу!”

    Бере шага, аж труситься:

    Тяжко його брати!..

    Та й навіщо?.. А дитина?

    Вона ж його мати!

    Заплакала, пішла шляхом,

    В Броварях спочила7

    Та синові за гіркого

    Медяник купила.

    Довго, довго, сердешная,

    Все йшла та питала;

    Було й таке, що під тином

    З сином ночувала…

    Бач, на що здалися карі оченята:

    Щоб під чужим тином сльози виливать!

    Отож-то дивіться та кайтесь, дівчата,

    Щоб не довелося москаля шукать,

    Щоб не довелося, як Катря шукає…

    Тоді не питайте, за що люде лають,

    За що не пускають в хату ночувать.



    Не питайте, чорнобриві,

    Бо люде не знають;

    Кого бог кара на світі,

    То й вони карають…

    Люде гнуться, як ті лози,

    Куди вітер віє.

    Сиротині сонце світить

    (Світить, та не гріє) —

    Люде б сонце заступили,

    Якби мали силу,

    Щоб сироті не світило,

    Сльози не сушило.

    А за віщо, боже милий!

    За що світом нудить?

    Що зробила вона людям,

    Чого хотять люде?

    Щоб плакала!.. Серце моє!

    Не плач, Катерино,

    Не показуй людям сльози,

    Терпи до загину!

    А щоб личко не марніло

    З чорними бровами —

    До схід сонця в темнім лісі

    Умийся сльозами.

    Умиєшся — не побачать,

    То й не засміються;

    А серденько одпочине,

    Поки сльози ллються.



    Отаке-то лихо, бачите, дівчата.

    Жартуючи кинув Катрусю москаль.

    Недоля не бачить, з ким їй жартувати,

    А люде хоч бачать, та людям не жаль:

    “Нехай,— кажуть,— гине ледача дитина,

    Коли не зуміла себе шанувать”.

    Шануйтеся ж, любі, в недобру годину,

    Щоб не довелося москаля шукать.

    Де ж Катруся блудить?

    Попідтинню ночувала,

    Раненько вставала,

    Поспішала в Московщину;

    Аж гульк — зима впала.

    Свище полем заверюха,

    Іде Катерина

    У личаках — лихо тяжке! —

    І в одній свитині.

    Іде Катря, шкандибає;

    Дивиться — щось мріє…

    Либонь, ідуть москалики…

    Лихо!.. серце мліє —

    Полетіла, зустрілася,

    Пита: “Чи немає

    Мого Йвана чорнявого?”

    А ті: “Мы не знаем”.

    І, звичайно, як москалі,

    Сміються, жартують:

    “Ай да баба! ай да наши!

    Кого не надуют!”

    Подивилась Катерина:

    “І ви, бачу, люде!

    Не плач, сину, моє лихо!

    Що буде, то й буде.

    Піду дальше — більш ходила..

    А може, й зустріну;

    Оддам тебе, мій голубе,

    А сама загину”.



    Реве, стогне хуртовина,

    Котить, верне полем;

    Стоїть Катря серед поля,

    Дала сльозам волю.

    Утомилась заверюха,

    Де-де позіхає;

    Ще б плакала Катерина,

    Та сліз більш немає.

    Подивилась на дитину:

    Умите сльозою,

    Червоніє, як квіточка

    Вранці під росою.

    Усміхнулась Катерина,

    Тяжко усміхнулась:

    Коло серця — як гадина

    Чорна повернулась.

    Кругом мовчки подивилась;

    Бачить — ліс чорніє,

    А під лісом, край дороги,

    Либонь, курінь мріє.

    “Ходім, сину, смеркається,

    Коли пустять в хату;

    А не пустять, то й надворі

    Будем ночувати.

    Під хатою заночуєм,

    Сину мій Іване!

    Де ж ти будеш ночувати,

    Як мене не стане?

    З собаками, мій синочку,

    Кохайся надворі!

    Собаки злі, покусають,

    Та не заговорять,

    Не розкажуть сміючися…

    З псами їсти й пити…

    Бідна моя головонько!

    Що мені робити?”



    Сирота-собака має свою долю,

    Має добре слово в світі сирота;

    Його б'ють і лають, закують в неволю,

    Та ніхто про матір на сміх не спита,

    А Йвася спитають, зараннє спитають,

    Не дадуть до мови дитині дожить.

    На кого собаки на улиці лають?

    Хто голий, голодний під тином сидить?

    Хто лобуря водить? Чорняві байстрята…

    Одна його доля — чорні бровенята,

    Та й тих люде заздрі не дають носить.

    nbsp;

    IV



    Попід горою, яром, долом,

    Мов ті діди високочолі,

    Дуби з гетьманщини стоять.

    У яру гребля, верби в ряд,

    Ставок під кригою в неволі

    І ополонка — воду брать…

    Мов покотьоло — червоніє,

    Крізь хмару — сонце зайнялось.

    Надувся вітер; як повіє —

    Нема нічого: скрізь біліє…

    Та тілько лісом загуло.



    Реве, свище заверюха.

    По лісу завило;

    Як те море, біле поле

    Снігом покотилось.

    Вийшов з хати карбівничий,

    Щоб ліс оглядіти,

    Та де тобі! таке лихо,

    Що не видно й світа.

    “Еге, бачу, яка фуга!

    Цур же йому я лісом!

    Піти в хату… Що там таке?

    От їх достобіса!

    Недобра їх розносила,

    Мов справді за ділом.

    Ничипоре! дивись лишень,

    Які побілілі!”

    “Що, москалі?.. Де москалі?”

    “Що ти? схаменися!”

    “Де москалі, лебедики?”

    “Та он, подивися”.

    Полетіла Катерина

    І не одяглася.

    “Мабуть, добре Московщина

    В тямку їй далася!

    Бо уночі тілько й знає,

    Що москаля кличе”.

    Через пеньки, заметами,

    Летить, ледве дише,

    Боса стала серед шляху,

    Втерлась рукавами.

    А москалі їй назустріч,

    Як один, верхами.

    “Лихо моє! доле моя!”

    До їх… коли гляне —

    Попереду старший їде.

    “Любий мій Іване!

    Серце моє коханеє!

    Де ти так барився?”

    Та до його… за стремена…

    А він подивився,

    Та шпорами коня в боки.

    “Чого ж утікаєш?

    Хіба забув Катерину?

    Хіба не пізнаєш?

    Подивися, мій голубе,

    Подивись на мене:

    Я Катруся твоя люба.

    Нащо рвеш стремена?”

    А він коня поганяє,

    Нібито й не бачить.

    “Постривай же, мій голубе!

    Дивись — я не плачу.

    Ти не пізнав мене, Йване?

    Серце, подивися,

    Їй же богу, я Катруся!”

    “Дура, отвяжися!

    Возьмите прочь безумную!”

    “Боже мій! Іване!

    І ти мене покидаєш?

    А ти ж присягався!”

    “Возьмите прочь! Что ж вы стали?

    “Кого? мене взяти?

    За що ж, скажи, мій голубе?

    Кому хоч оддати

    Свою Катрю, що до тебе

    В садочок ходила,

    Свою Катрю, що для тебе

    Сина породила?

    Мій батечку, мій братику!

    Хоч ти не цурайся!

    Наймичкою тобі стану…

    З другою кохайся…

    З цілим світом… Я забуду,

    Що колись кохалась,

    Що од тебе сина мала,

    Покриткою стала…

    Покриткою… який сором!

    І за що я гину!

    Покинь мене, забудь мене,

    Та не кидай сина.

    Не покинеш?.. Серце моє,

    Не втікай од мене…

    Я винесу тобі сина”.

    Кинула стремена

    Та в хатину. Вертається,

    Несе йому сина.

    Несповита, заплакана

    Сердешна дитина.

    “Осьде воно, подивися!

    Де ж ти? заховався?

    Утік!.. нема!.. Сина, сина

    Батько одцурався!

    Боже ти мій!.. Дитя моє!

    Де дінусь з тобою?

    Москалики! голубчики!

    Возьміть за собою;

    Не цурайтесь, лебедики:

    Воно сиротина;

    Возьміть його та оддайте

    Старшому за сина,

    Возьміть його… бо покину,

    Як батько покинув,—

    Бодай його не кидала

    Лихая година!

    Гріхом тебе на світ божий

    Мати породила;

    Виростай же на сміх людям! —

    На шлях положила.—

    Оставайся шукать батька,

    А я вже шукала”.

    Та в ліс з шляху, як навісна!

    А дитя осталось,

    Плаче бідне… А москалям

    Байдуже; минули.

    Воно й добре; та на лихо

    Лісничі почули.



    Біга Катря боса лісом,

    Біга та голосить;

    То проклина свого Йвана,

    То плаче, то просить.

    Вибігає на возлісся;

    Кругом подивилась

    Та в яр… біжить… серед ставу

    Мовчки опинилась.

    “Прийми, боже, мою душу,

    А ти — моє тіло!”

    Шубовсть в воду!.. Попід льодом

    Геть загуркотіло.



    Чорнобрива Катерина

    Найшла, що шукала.

    Дунув вітер понад ставом —

    І сліду не стало.



    То не вітер, то не буйний,

    Що дуба ламає;

    То не лихо, то не тяжке,

    Що мати вмирає;

    Не сироти малі діти,

    Що неньку сховали:

    Їм зосталась добра слава,

    Могила зосталась.

    Засміються злії люде

    Малій сиротині;

    Виллє сльози на могилу —

    Серденько спочине.

    А тому, тому на світі,

    Що йому зосталось,

    Кого батько і не бачив,

    Мати одцуралась?

    Що зосталось байстрюкові?

    Хто з ним заговорить?

    Ні родини, ні хатини;

    Шляхи, піски, горе…

    Панське личко, чорні брови..

    Нащо? Щоб пізнали!

    Змальовала, не сховала…

    Бодай полиняли!

    nbsp;

    V



    Ішов кобзар до Києва

    Та сів спочивати,

    Торбинками обвішаний

    Його повожатий.

    Мале дитя коло його

    На сонці куняє,

    А тим часом старий кобзар

    І с у с а співає.

    Хто йде, їде — не минає:

    Хто бублик, хто гроші;

    Хто старому, а дівчата

    Шажок міхоноші.

    Задивляться чорноброві —

    І босе, і голе.

    “Дала,— кажуть,— бровенята,

    Та не дала долі!”

    Іде шляхом до Києва

    Берлин шестернею,

    А в берлині господиня

    З паном і сем'єю.

    Опинився против старців —

    Курява лягає.

    Побіг Івась, бо з віконця

    Рукою махає.

    Дає гроші Івасеві,

    Дивується пані.

    А пан глянув… одвернувся..

    Пізнав, препоганий,

    Пізнав тії карі очі,

    Чорні бровенята…

    Пізнав батько свого сина,

    Та не хоче взяти.

    Пита пані, як зоветься?

    “Івась”,— “Какой милый!”

    Берлин рушив, а Івася

    Курява покрила…

    Полічили, що достали,

    Встали сіромахи,

    Помолились на схід сонця,

    Пішли понад шляхом.

    Задунайский Торонтуй reply Вінничанин

    Сам придумал?

    Читательница reply Задунайский Торонтуй

    НЕ проверяла, все ли там с оригиналом верно, но "кохайтэся чёрноброви та не с мос..." - действительно писал Шевченко. Но он зарабатывал на этом деньги, а сам говорил на русском с друзьями.

    Задунайский Торонтуй reply Читательница

    Это был только легкий закидон в сторону России, благодаря которой его знают. В полный разнос ненависти и злобы он пошел в "Гайдамаках"...
  • Медбрат

    и колбаса по 10 коп. помните, вата? )))

    ничё время вас вылечит ))
  • Читательница

    Будет смешно, если куст омелы 2 метра диаметром отломился с ясеня и упадёт прямо на голову всем этим бахаревичам и прочим роксолянам. А помните билет до сабарова 5 копеек? А теперь 100 рублей тупо переплыть речку)))
  • Задунайский Торонтуй

    Копошащиеся жалкие бездари. 100 гривен "трансфер" (!) - где вы это слово нашли? - на остров! Да не о***ли ли вы?? Остров всегда был открыт бесплатно для посетителей. Верните остров Виннице, рошены!

    Domp reply Задунайский Торонтуй

    Кричал колбасный патриот далеко из-за моря-окияна. ))
Найчастіше Найчастіше
Новини за сьогодні
Новини Вінниці за сьогодні
08:20 Будівельні та ремонті послуги по дому. Актуальні оголошення від вінницьких компаній 21:16 Про що потрібно знати, якщо у вас сезонна алергія? Розповідає професорка медичного університету 20:55 Дівчатам та жінкам не можна в церкву в штанах? Це вигадка — сказали в ПЦУ 20:05 У Вінниці завершився чемпіонат міста з волейболу серед чоловіків сезону 2023–2024 photo_camera Від читача 18:08 Присвоєння звання ГЕРОЯ УКРАЇНИ посмертно Бондаренко Ігорю Вікторовичу 19:40 Юлія Тимошенко вимагає негайної відставки Сольського з посади міністра аграполітики (Прес-служба ВО "Батьківщина") 19:30 Дощі і пил із Сахари. Коли до Вінниці повернеться сонце? 19:09 «Чому їм можна, а нам ні?» Через незаконне будівництво у селі Прибузьке затоплює ліс photo_camera 19:03 Майже 200 тисяч гривень для ЗСУ: у Вінниці завершився благодійний шкільний марафон photo_camera 18:36 У світі відзначили День книги. Що почитати у вінницьких авторів та авторок 18:34 П’ять років позбавлення волі за розбещення дітей: суд виніс вирок чоловіку 18:30 Допоможуть у тяжку хвилину: ритуальні послуги та товари, кафе та обіди на замовлення (партнерський проєкт) 18:13 Зловили ухилянта-екстремала. Він плив на надувному матраці до Молдови play_circle_filled photo_camera 17:25 Вимагав 2 тисячі доларів за нерозкриття ДТП. На Вінниччині затримали в.о. командира photo_camera 17:07 На Вінниччині підприємствам ввели обмеження використання електрики 17:02 «Реальні смертники: ми по них б’ємо, а вони все одно повзуть» — Як вчитель став військовим 16:55 Конкурс із закупівлі послуг з підготовки грантових заявок для бізнесу (Прес-служба Спілки підприємців "Стіна") 16:07 Була піна та мертва риба. Екоінспекція перевірила воду в озері «Миру» 16:00 Зубки як у казці: історія успіху клініки "ПАВЛІН" (Новини компаній) 15:10 Малюють місця сили Вінниччини. Стартував восьмий пленер «Кращий художник»
Дивитись ще keyboard_arrow_right
Ваші відгуки про послуги у Вінниці Ваші відгуки про послуги у Вінниці
keyboard_arrow_up