По той бік дверей лікарні Ющенка: Фрау Гітлер, матрац, еротика і...

По той бік дверей лікарні Ющенка: Фрау Гітлер, матрац, еротика і...
  • Про лікарню Ющенка чули багато вінничан. Дехто тут прогулювався парком, або за направленням робив обстеження у лікаря. Але у закритій "зоні психів" бували одиниці простих людей. 
  • Ми вирішили показати життя в психлікарні...Від побаченого іноді волосся стає дибки.

У «жовтому будинку» Вінниці закінчується епоха Клочка. Він народився «на дурці», тут виріс і був головним 24 роки. На території психлікарні він живе у трикімнатній квартирі, яку залишили йому батьки. Вадим Леонідович знає, наскільки психічнохвора Вінниччина. Епідемією шизофренії не лякає. Але на годину погодився бути екскурсоводом – показати те, куди рідко заходять журналісти. У закриті психіатричні відділення «дурки» - царської лікарні, корпуси якої зверху виглядають двоголовим орлом… Колись у підземному поверсі ходила вагонетка і все санітари підіймали ліфтами. На поверхні дозволено було ходити лише лікарям… 

«Зона психів»

- Не «психів», а людей, які користуються психіатричною допомогою, - одразу ж мене виправив Руслан Імереллі. Він очолює всеукраїнську громадську організацію інвалідів «ЮЗЕР» і піклується правами хворих.

Відео дня

У нас тепер нема «психів», «негрів» і «циган». Стали більш політкоректними. Але більш психічнохворими. Це статистика. 1,2 млн. українців страждають психічними розладами.  Від нервових розладів страждає кожен третій. Українці стали більш депресивними – за останні 10 років кількість самогубств виросла удвічі… Окрім цифр, Руслан Імереллі на прес-конференції повідомив про появу нової психлікарні під Вінницею… для маніяків і серійних вбивць. Умовно «Подільська зона неосудних» - на три області.

- Незабаром вийде наказ, яким ліквідують Дніпропетровську психіатричну лікарню суворого нагляду, - поділився новиною Руслан Імереллі. – Проте започатковують нові, зокрема, під Вінницею – там будуть обслуговувати тих, кому за судом призначене примусове лікування. Тут буде три режими – суворий, особливий і загальний. Наша лікарня ще обслуговуватиме Тернопільську та Хмельницьку області. Все це буде на мед містечку, де є психлікарня №2. Мабуть, вже з нового року. Ви навіть уявити не можете, скільки коштує і як добиратися до лікарні в Дніпрі, аби про провідати рідних…

Донині у Дніпро звозять усіх неосудних – кого такими визнав суд. За високим парканом і під охороною їх примусово лікують. Як? Питання інше.       

На початку року там побувала в.о. міністра охорони здоров’я Уляна Супрун. Неофіційно. Потім на своїй сторінці Фейсбуку написала: «Україні потрібен новий підхід до системи судової психіатрії!..» І про нову Стратегію розвитку згадала, і що закриття Дніпропетровської психлікарні стане першим кроком на шляху запровадження нових підходів.  Суть претензій МОЗ – порушення прав людини. Мовляв, у палатах душно, у туалет ходять за вказівкою персоналу, листи читають, реабілітація не проводиться, телефонувати рідним не можна. Хоча самі ж рідні серед «плюсів» називають те, що на відміну від СІЗО, в психлікарні побачення щодня дозволено. 

Там лікують "чернігівського маніяка", який у 2010 році у день народження Гітлера убив трьох чоловіків, четвертого покалічив. «Знаменитістю» називають нападника на  бригаду медиків у Запоріжжі в 2013 році. Двох лікарів поранив, вагітна фельдшер померла…

Очевидно, що подібного сусідства будуть боятися. «За» переведення пацієнтів цієї лікарні ближче до родичів виступає відомий психіатр і правозахисник Семен Глузман. Але він проти революційних змін. Дехто із фахівців говорить і про розподіл таких хворих по обласним психлікарням.

- Остаточно не вирішено, - не підтвердили і не спростували інформацію про появу лікарні для неосудних на медмістечку  у Вінницькому обласному Департаменті охорони здоров’я. Ті, хто «в темі», кажуть, що має своє слово сказати губернатор. Бо мова не лише про права психічнохворих, а й про виділення державних коштів. Великих сум...

 Нормальне для ненормальних

- Я коментувати це не буду, - однозначно одразу ж висловився Вадим Клочко.  До наступної сесії облради він ще головний лікар Вінницької психоневрологічної лікарні імені Олександра Ющенка. 24(!) роки він її очолював. Не хоче Вадим Леонідович висловлюватись, власне, і про саму реформу у психіатрії та скорочення ліжок:

- У психлікарнях люди знаходять  для себе місце, де вони можуть жити, нормальне відношення… Їх можливо лікувати амбулаторно, але поки що амбулаторна ланка не готова до цього.
Кількість депресивних хворих зростає. Ви самі розумієте чому… А депресія – це страшна штука, особливо маскована депресія, а її лікарі загальної практики не бачать. Натомість лікують зуби, шлунок, роблять операції, а потім виявляється, що у психлікарні людину можна було за місяць вилікувати… Є депресії при шизофренії, є велика психіатрія, а є маленька психіатрія, розумієте? Зі всією повагою до наших районних психіатрів, вони це не лікують. Свого часу у кожному районі були психіатричні ліжка, та вони теж не виконували ту функцію. Вибачте, але це збирали бездомних, одиноких старих людей… Перебували зиму. В основному там лікували хронічний алкоголізм, білу гарячку…

Нині у психлікарні імені Ющенко передбачено 760 ліжок. Для жінок - більше. Бо вони більш емоційні, вразливі… «Не всі ліжка зайняті. Епідемії шизофренії у нас нема», - жартує головний лікар. Щоденно приймають  50-60 хворих, стількох і виписують. У деяких районах Вінниччини психіатрів просто немає…

- Вадиме Леонідовичу, то скільки жарту у тому, що у психлікарні, хто перший взяв халат, той і доктор?

- (Сміється) Щоб стати психіатром, повинен пройти певний час. Навіть санітарка, яка у нас працює, повинна пройти адаптацію. Зараз усі говорять про синдром вигорання. На превеликий жаль, це так. Люди, які постійно стикаються з психічнохворими, звичайно, щось у них беруть. Як і психічнохворі беруть у наших працівників – та ж розмова… Нічого тут страшного нема…

Є такий симптом - дисимуляція психічної хвороби. Ви знаєте, скільки років працюю в психіатрії, то я не міг би симулювати. Це дуже важко. Працюючі на судовій експертизі, кажуть, що є «заслужені артисти» -  імітують. Я подивився на хворого на експертизі і я вже бачу, що 95% - це здорова людина. Навіть по тому, як він зайшов, сів… Все видає.

…Але хворі є хворі. Вони непередбачувані. Були й трагічні випадки. Це тепер є закон про психіатричну допомогу, який зобов’язує правоохоронні органи допомагати лікарям-психіатрам у доставці та утриманні хворих. Раніше такого не було. Одного високопосадовця просив хворого покласти в лікарню. «Доктор, что вы ко мне пристали!» Щастя, що той свою маму не забив до смерті… А колись в Ладижині мати зарізала трьох дітей… У нас був хворий, який отут сидів на лавочці на нашій «червоній алеї». Добре, що доглядають пацієнтів після прогулянки. Цей знайшов шпичку: «Мені голоси сказали вбити рижого міліціонера». Справді на території лікарні  чергував рудий міліціонер. На щастя, не того дня. Але хворий чекав його... Вибачте, телефон дзвонить...

А телефонували Клочко, бо в лікарню комісія приїхала. Після пожежі, про яку у жовтні ЗМІ повідомили: «40 психічнохворих витягнули з вогню». Напроситись «в комісію» виявилось без проблем.

- Слабоумна хвора... В народі кажуть, без розуму чи дурні. Але це не дурні – дурні ми з вами, а вони - хворі… Вчора знайшла недопалок, принесла в палату, поклала під матрац. Почав диміти… Медсестра одразу викликала пожежних, хоча могла б подивитись спочатку. Коли приїхала оперативна машина - вже й дим розвіявся… Самі побачите, як у нас тут «все згоріло». Журналісти понаписували…

Фрау Гітлер, матрац, еротика і біде

Пожежа сталась в одинадцятому відділенні – психіатричному.  Жіночому – на 60 ліжок. На другий поверх підніматись патріотично – синьо-жовтим пофарбовано. Не смерділо. Навіть пожежею... В коридорі хворих не було. Як і в палатах. У великих кімнатах жінки сиділи групами. Одні читали, інші спілкувались, а хтось просто «втикав»… Одразу з комісією пішли в палату пожежі. Там запах паленого відчувався.

- Ми нічого не забирали – все залишили, як було, - пояснювала комісії завідувачка відділення Тетяна Сидорова…
А залишився лише слід на металевій сітці ліжка. Матрац винесли.  

- Хворі зараз працюють в майстерня, читають, дивляться телевізор…

- Правда, мені «розумні люди» казали, що не можна експлуатувати хворих, - додає Вадим Клочко.  

- Збожеволіти можна від безділля…

- Ви правильно кажете, бо одна із заповідей – треба навантажити хворого чимось – відволікти від тих думок. І нічого страшного у тому нема, якщо вона разом із санітаркою миє підлогу. Це повернення в соціум -  одна з наших функцій.

Царську психлікарню видає стеля – 4 метри 20 см. Палати із арками – для постійного нагляду за хворими. Скільки божевілля бачили ці стіни…  

- Це палата «аристократична» - для тих, одужує. Будь ласка, книжкова шафа. Література – художня, класика, преса. Хворі із задоволенням читають класичну літературу. Детективи уже всім набридли . От тут є «Петро Перший», «Війна і мир»…

- Тому й хворіють царями…

- В основному жінки середнього віку - хронічні психічні захворювання у період їх загострення. Післяпологові психозі часто бувають, і посттравматичні психози…

Як комісії, мені продемонстрували туалети. Чисті. Хочеться вірити, що так завжди. Принаймні, хлоркою не пахло.

- Руслан Імереллі говорив, що у жіночих туалетах нема…

- Біде? У нас біде є, - недослухавши мого запитання, сама собі швидко відповіла завідуюча. 

- Ні, я про закриті кабінки. З його слів, це теж є порушенням прав людини – особистий простір.

- У нас душеві, ванни, туалет… В спокійні частині є і біде… А це гостра частина - тут зачиняти  двері не можна.

- Там є труба – на ній хвора може повішатись, - додає Вадим Клочко. – Такого, як говорить Імереллі, ще не скоро буде…

- Дозвіл зайти в туалет не треба?

- Ні.

Йдемо далі, чути в коридорі жіночий спів. Нерозбірливо, більше на вий схоже…

Ви спробуйте з ними поговорити, зрозумієте, що це за контингент, - пропонує доктор…

А цього деякі тільки й чекали…

- В інтернаті вбивають мене, мучать! Ядами травлять!, - сходу видала короткострижена безумна, яка вийшла наперед. Смілива. Правда, потім ще довго позувала на камеру з висунутим язиком. Представилась «жінкою Гітлера». Явно сама собі подобалась в той момент – хвилина слави…

Підійшла ближче ще одна жінка, старша, і попросила благаючи:

- Дєвочка, я хочу пісяти…

Пропустили в туалет.

- Це жінки із психоневрологічних інтернатів (в області таких 17), - продовжує екскурсію заввіділенням. – От, приміром, є з Брацлавського... В такі інтернати йдуть хворі люди, які вже дефектні, які розвалені в інтелектуальному сенсі. Позбавлені соціальних і сімейних зв’язків. Вони не можуть жити без опіки – не можуть самостійно себе обслуговувати. Їхня поведінка не контролюється. В інтернатах територія умовно закрита. Там є охорона. Але хворі не в загостреній формі. От те, як вам язик показували чи матом сваритися, там такого нема. Ми тут їх підліковуємо і повертаємо з нормальною поведінкою.

- Скільки це триває?

- Місяць-два…

Зупинились біля їдальні. Час сніданку закінчився, тому за столами читають періодику.

- Тетяно Миколаївно, запишіть мене до зубного!, - просить хвора,  гортаючи журнал «Караван историй». За сусідніми столами читають «Наталі», гезету «РІА»… На умови ніхто не скаржиться. Навпаки – хвалять. Бо декому вдома гірше. Холодніше. І помитися тут нормально можуть. Дехто кілька годин би не виходив з душу… 

- Є у нас і бібліотека, журнали та газети персонал приносить…. Це вже хворі, які не є небезпечні для оточуючих. Але окрім того, що лікуються у нашому відділенні, мають можливість обійти інших лікарів – стоматолога, гінеколога, тут жінкам ставлять спіралі…

- До речі, жодного чоловіка у відділенні ми не зустріли – їх нема?

- Виключно жіночий колектив. Бо багато хворих мають еротичні фантазії і заманюють в них будь-якого чоловіка. У мене був консультант – хірург, заходив сюди проконсультувати. Кожна намагалась його звабити. Ми його постійно охороняли, щоб хворі не могли його торкатися.

- А як же санітари?

- Теж жінки. Вони повинні бути сильні та сміливі - не повинні боятися людину. Бо хворі одразу відчувають, коли боїшся.

- Це правило з собаками.

- З людьми теж так правильно. Не треба боятися – дивіться у вічі.

- Тетяно Миколаївно, розкажіть,  коли прийшов сюди один депутат, - згадує Вадим Клочко. – Почав: «У вас тут все фальсифікація - я хочу сам подивитися». Пішов сам у відділення… Він звідти вилетів кулею, бо почав ставити провокаційні питання. А хворі його не знали і ледь не побили…

- Ми стараємось навіть головного лікаря сюди не пускати, - віджартовується завідувачка.

- Колись давно у цьому відділенні хвора вхопила за член лікаря. Ледь вмовили відпустити…

Доцент, АТО і Вова з шапкою…

У чоловіче відділення нас впустила жінка. Виявляється, тут змішаний персонал. Хоча жінок  більше. Кажуть, хворі не пристають. Тільки волосся треба ховати під ковпаками чи хустками… От і мед брата побачила...  

І ікони. Вони просто кидались в очі. Святі на них божевільні. Не знаю, чи так можна про ікону…

- Їх пишуть наші хворі, як й інші картини, що висять...

Арт-терапія у цих стінах показує лікарям ступінь хвороби – психокорекцію. Шизофренія - барвиста і заплутана, психопатія – графічна і геометрична. Із м’якими світлими тонами відступає агресія…

Хворі чоловіки грали в карти, шахи, доміно… «Суддею» був медбрат. Грали тихо. Без емоцій. Без азарту в азартні ігри.

- Тут всі вдячні, - схопився зі стільця сивий чоловік в окулярах, в коричневому костюмі. - В якійсь мірі краще, ніж вдома. Але вдома мене чекають жінка, двоє дітей. Приїжджають до мене раз в тиждень. Немирівський район, село Обідне…

- Деякі тут поправляються, - підслухала медсестра. – П’ятиразове харчування…

- Я з Гайсинського району, село Мар’янівка, - підвівся молодий чоловік. - Страшна війна йде між Росією і Україною. Я не хочу, щоб вона розтягнулася на п’ять-десять років. Ветеран другої групи. В АТО мене не взяли – не пройшов комісію…

- Вам дали ліки, провели процедури. Чим займаєтесь цілий день?

- Читаю газети, дивлюсь телевізор, з хлопцями граю в карти, в шахи… В суботу приїжджає менший брат. У мене мама старенька, неходяча – не може приїхати.

Атошників у цьому відділенні ще небагато, починають з’являтися. Суіцидники лежать в іншому…

У сусідній палаті інтелігентний дідусь на візочку одиноко читав газету.

- Це доцент. Був дуже хороший хірург в «пироговці», викладач на кафедрі хірургії. Руки у нього були золоті…

- А чому тут?

- «Криша поїхала»…

Медперсонал психлікарні раніше йде на пенсію, у них відпустка 49 календарних днів…

- Поганий настрій треба залишати вдома. Сюди треба приходити із позитивом… Тут не так просто, як здається. Доктору треба війти в душу хворого, щоб він поділився своїми думками.     

- Але ж є й ейфорійні хворі - щасливі люди…

- У нас був «Бог Сонця». Найцікавіше: закінчив два інститути і на психіатрії «повернуло». Ходив тут в генеральських пагонах, сам робив собі золоті зуби. Професор Мізрухін демонстрував його студентам, був дуже показовий пацієнт. Але одного разу почав щось не те говорити, і більше його не брали на лекції…  

- Вадиме Леонідовичу, хочете чи не хочете, але все одно слідкуєте за вінницьким політичним життям. На мітингах є психічнохворі активісти?

- Не ходжу – не знаю. Але скажу, що колись наших хворих дуже цікавили, точніше,  використовували по партійній ліній. Дадуть якійсь гроші, і ті кричать, що їм скажуть кричати… Шкода, що народних депутатів не зобов’язали до психічного обстеження. Там достатньо психопатів… 

Медсестра намагалась розговорити хворого в коридорі. Той мовчав. Ніби не з ним, ніби він не з нами...

- Вчора поступив – Вова. Хоче бути тільки сам, і щоб в шапці…  

На вікнах скрізь грати. Зрозуміло, перший поверх. Хоча тепер це теж називають порушенням прав людини. Бо лікарня - не тюрма…

- Ще 120 років тому Кузнєцов - перший директор нашої лікарні придумав, так звані, психіатричні вікна, - розповідає Вадим Клочко. - Там, де були буйні хворі, були металеві решітки і корабельне скло товщиною 10 мм. Але ніхто не бачив, що це металеві рами, бо вони були пофарбовані… До речі, тут підлога провалювалась в підвал, бо наша лікарня триповерхова – підземний поверх під лікарнею… Недавно почистили підвали, провели світло, але підземкою не користуємось, бо нема потреби. А колись лише лікарям  дозволялось ходити по поверхні. Все піднімалось на ліфтах, ходила вагонетка, їжу піднімали…

- Могли б відновити цей процес, хоча б показувати, як у музеї?

- Я б вам щось сказав, але промовчу…

«Я родився на дурці… Виріс, живу і працюю на дурці…»

«Одкровеннями головного лікаря» написане далі, навряд чи можна назвати. Вадим Клочко старався не сказати зайвого.

- Колись церкву відновив - «бамбулєй» получив… До речі, хворі люблять бути в церкві… Ходімо, музей покажу…

Зупинились в холі центрального корпусу – прохідного.

- Царська плитка досі збереглась, а сучасна, бачте, що робиться… Оці дві фрески на стінах – це я захотів до 100-річчя лікарні. Хоча зараз вони мені не подобаються. Колись тут були великі портрети Сталіна і Леніна. Хворий Сталіна порізав…

- Цього року в травні лікарні теж був ювілей – 120 років. Чому не святкували?

- Не хочу.

- Бо вас «з’їли»?

- Я сам пішов…

- Але ж Ви навпаки можете говорити про все. І про те, що на харчування хворого виділяють на добу лише п’ять гривень, і що всі душевнохворі мали бути однаково одягнені, але грошей на одяг не виділяють зовсім. Розповідали, що з церкви борщі сюди возять. За інструкцією, мали б віддати проби у санстанцію, але тоді б з голоду тут вили… Так воно і є…   

- Навіщо вони мені потрібні? (Посміхається) Можу лиш подякувати усім, хто нам допомагає. Є добрі люди… Все, що від мене залежало, а може навіть і більше, я для цієї лікарні зробив. Нехай хтось зробить більше… Я буду тільки радий. Мене ніхто не виганяв…Ось фото -  наші хворі на господарстві.

- Скільки у лікарні зараз землі?

- 20 гектарів залишилось… Вирощуємо овочі, картоплю садимо – два місяці не купуємо…

- Цікаво, а є фото з  Кашпіровським? Читала, що він в США тепер живе і продовжує сеанси, тепер уже не масового гіпнозу, бо заборонено, а «філософсько-оздоровчі бесіди» ?

- Найцікавіше, що він працював у відділенні моєї матері – вона була завідуючою. А я був там санітаром… Кашпіровський - дуже цікава людина… Коли я закінчив медінститут, він казав: «Вадим, не мороч голову, давай поедь на курсы и будем с тобой работать». Можливо, у мене є якійсь талант, не буду казати…

- Мова про гіпноз?

- Так… Я все будував соціалізм. А треба було думати про себе… А це наша хорова капела. Гриміли по Україні, не те, що по Вінниці… Це руїни після війни…

- Як фашисти отруювали хворих, правда, що просто вводили ін’єкції з повітрям?

Щоб повітря подіяло, треба ввести 20-30 кубиків. Ні, то був ціаністий калій.

- Скількох хворих вбили?

- Точно не скажу. Частина тут поховані, неподалік є братська могила, а частину вивезли чомусь у Хмільник – розстріли чи отруїли – не знаю, десь 800 хворих… Спочатку був комендант Вінниці, який допомагав лікарні, а потім прийшов фашист і була дана команда… Я народився на території лікарні і старих лікарів теж бачив, і я – піонер був, питав їх: «Як же так?» «Якби на тебе навели автомат, то ти б  і не те зробив..» Патріотизм в книжках дуже добре, а в житті це трохи не так…

Персонал побачив знущання фашистів, то відкривали вікна, хворі тікали… Треба сказати, що стресові ситуація на їх розумі діяли позитивно. Але не всі могли втекти…

- То Геринг був у казино?

- У мене є книжка до 100-річчя лікарні – я готував. От в архівах ми не знайшли документів. Сторожили кажуть, що всіх тоді вигнали, кущі вирубали. Кажуть, що німці розважались кидаючи гранати . Казали, що і Гітлер сюди приїздив…

- Ви сказали, що тут народились?

- Я народився на дурці… Виріс, живу і працюю на дурці…  Батько був військовослужбовець. Не знаю, чому йому сподобалась Вінниця, але коли йшли на захід, він вирішив, що сім’я буде жити у цьому місті. А  мати працювала в Казанській психіатричній лікарні, батько перевіз її сюди…

Гляньте, макет лікарні - все в оригіналі – і кількість дерев, яка була у 2001 році,  і вікна - точна копія. Якщо подивитись зверху на нашу лікарню, то вона має вигляд двоголового орла, єдине, що згорів після війни один корпус – 13 номер … Орел – це задум Василя Кузнєцов.

Макет зробив наш фельдшер, покійний Борис Чувалов.

- Погруддя – це Ющенко?

- Це був анекдот, коли у 2007-му голосували за Ющенка, хтось мене питає: «А чому ваша лікарня Ющенка – він же ще не президент?» А хворі голосували саме за цього Ющенка…

Чи була ідея перейменувати лікарню?

- Ні. Взагалі, вона повинна була б мати ім’я Василя Кузнєцова. Коли встановили йому меморіальну дошку при вході, то він рік плакав. Потім перестав…

- А які заслуги Ющенка, окрім того, що він тут три роки пропрацював?

- Нуль. Він тут був патологоанатомом, а потім став академіком. Хоча у нього дуже складна доля. Дружина збожеволіла, і діти загинули…

- Які найцінніші документи у музеї?

- Всі. Бо таких більше нема. Документи передала нам донька Кузнєцова - Віра Ліснікова. Вона теж похована на нашому цвинтарі, як і батько… Після революції вони поїхали в Польщу…Василь Кузнєцов помер в 42 роки. І то я мовчу, як до нього колеги віднеслися… Не зуміли поставити діагноз, у нього була дифтерія. Відправили на лікування в Одесу, а він по дорозі – в Немирові чи в Гайсині помер…

- Чим будете займатися, коли підете з кабінету головного лікаря?

- Я доктор. І я на пенсії… Колись ми їдемо з губернатором і він питає, де моя хата. Показую. «У вас такий великий будинок!» Але там ще три сім’ї живе, тобто у нас трикімнатна квартира, яку залишили батьки…

Колись написала «тєлєгу».  Розписали, що це дурка, кал на стінах і решта… Це було за губернаторства Домбровському. Прийшов. Запросив самому подивитися – у відділення піти. Спочатку пішли всі, хто з ним приїхав. Після третього відділення ніхто не захотів дивитися – не було цікаво. Кал на стінах не побачили…

- Зараз інші ліки і хвороба протікає зовсім не так, як раніше. На хворих треба дивитись, як на людей, а не як на звірів і в клітку садити.

- Наскільки спадкові психічні хвороби?

- У одно яйцевих близнюків буває в одного шизофренія, а в другого - все в нормі. Якщо поколупатись, то можна завжди щось знайти. Але є теорія спадковості... Тут нічого не поробиш – не залежить від статків, від статі. Треба себе берегти… Ті ж самі ревнощі - не виліковують, лише підліковуються. І це не така й уже безпечна хвороба, як хтось думає… Часом люди обзивають «ідіоти», «дебіли», хоча це вже діагнози…

Алкоголіки і наркомани – це хвороба волі. От я вісім років, як не палю, – жодного цигарки не взяв. Інколи мені хочеться закурити…. А яка у наркоманів залежність у стані ломки, там і психоз… У деяких країнах, як приміром, у Німеччині, дають гроші, виселять від  сім’ї алкоголіків. Бо це хворі люди. Наркоманів би на Місяці лікувати… Знаєте навіщо лікуються наркомани? Для того, щоб зменшити дозу. Так дешевше… Тому бережіть себе, люди…

Від журналіста:
Не скажу, що то була страшна екскурсія. Чесно - в тюрмі страшніше… Але чомусь у психлікарні згадалась коротка молитва мами митрополита Володимира: «Господи, не лиши меня ума, зрения и движения…» Не позбав розуму…  Так не хочеться «на ющенка»…      

Історія "жовтого будинку"

 ...Олександр Ющенко навіть трьох років не пропрацював у Вінницькій окружній лікарні, як вона тоді називалась. Приїхав у Подільську губернію 28-річний молодий вченим разом із сім’єю. Дружина, дитяча письменниця, була на 10 років  старша. Вона незалежно від чоловіка, купила маєточок під Вороновицею і проживала там влітку з трьома дітьми, писала оповідання і відправляла їх до Санкт-Петербургу.

Старший їхній син був інженером-геологом, брав активну участь у вивченні мінеральних ресурсів у західному Сибіру. З меншим братом у них були різні політичні уподобання. Як почалася громадянська війна, старший підтримав білогвардійців, а молодший - Червону Армію. Старший згинув на фронті. Дружина Ющенка збожеволіла від горя, бо він зник без вісті,  з фотографією їздила по фронтах і шукала сина. Десь у Росії трагічно померла на вузькоколійці. Менший син був важко поранений у боях проти Петлюри...

Але прізвище Ющенка - молодшого ординатора, завідувача відділенням та  за сумісництвом патологоанатома, у лікарні тоді не викликало особливого захоплення у колективі. Можливо через особливість характеру, досить  відлюдкуватим він був, сам по собі... До речі, Олександр Ющенко сам попросився взяти його на роботу у цю нову царську лікарню... 

Підземка, вагонетка

До відкриття окружної лікарні у Вінниці психіатрична допомога у царській Росії надавалась в монастирях і при  повітових, губернських лікарнях. Але великою кількістю, як тоді їх називали, юродових,  опікувався не медичний департамент, а департамент внутрішніх справ. Тому прогресивні люди підняли питання провести, як зараз кажуть "моніторинг", а тоді перепис населення із виявлення психічнохворих. Виникла загрозлива ситуація і спочатку було вирішено збудувати  спеціалізовану психлікарню на 700  ліжок у Казані. Але... її будували 10 років, і на час відкриття вона потребувала капремонту.

Після невдалого досвіду проблему вивчали Київська, Подільська і Житомирська губернії - Південно-західний край. Єдине відділення у Кам’янець-Подільському налічувало 40 ліжок. Тоді, у 1893 році, було прийнято рішення про будівництво лікарні на царські кошти на околиці Вінниці (за сім верст від міста). Ще Микола Пирогов вважав цю місцина найздоровішою. Приїхали професори із Варшавського університету досліджувати річку. Виявилось, що Південний Буг був найчистішим у Західній Європі. Тому спеціально не треба було фільтрувати воду, її качали у лікарню насосами прямо з річки.

Чотири роки тривало будівництво.  З Казані викликали бригади будівельників, на місці, було залучено чимало фахівців, селяни пішли працювати, багато безкоштовної робочої сили - це релігійні общини, які відкололися від православ’я,  так звані,  перші сектанти Вінниччини, які працювали заради Бога.

Перший керівник будівництва помер від прогресивного паралічу, тепер зрозуміло, що це був сифіліс. Призначили другого... Вручну  будівельники, хоч і не всі були досвідчені, збудували під лікарнею ціле підземне місто - ще один поверх висотою 3-3,5 м. В двоповерхових будинках розміщувались адміністративні приміщення на першому поверсі, на другому - спокійні відділення - пансіонати для хворих, які мали легкі психічні порушення. В одноповерхові будівлях лікували  буйних хворих.

Підземку будували з каміння, яке зривали на березі Бугу. Там проживав персонал  рівня сьогоднішніх санітарок. Це були мешканці навколишніх сіл, які залишали свої домівки і сім’ями наймалися та переїжджали працювати і жити у лікарню. Посередині підземки була влаштована вузькоколійка, на ній постійно працювала вагонетка. Кожне відділення мало ліфтове сполучення, і цим ліфтом подавалася брудна білизна,  під землею вона транспортувалася до пральні, вся їжа з кухні доставлялася вагонеткою. З відрами, з баулами, з хлібом ніхто не ходив,  як нині. Лікарня мала каналізацію, централізований водогін, вперше було передбачено не пічне опалення, а калориферне. Висока стеля,  щоб не було скупченості та затхлості повітря.

Цеглу виготовляли  у спеціально збудованих двох цегельних заводах (по дорозі на сьогоднішню електромережу). Це зараз лікарня -  "жовтий будинок", тоді вона була з темно-бордової цегли. У розчин додавали яєчні жовтки. Коли декілька років тому проводили капремонт 15-го відділення, під міжповерховим перекриттям виявили дерев’яні балки. Вони і через 100 років мали свіжий сухий вигляд. Цю деревину привезли аж із західного Сибіру. Будували на століття....

25 травня 1897 році лікарня була урочисто відкрита. Цей день був приурочений до дня народження імператриці Марії Федорівни. Приїхали високі гості з Санкт-Петербргу, із зарубіжжя. Подільський єпископ освятив домову церкву. Її збудували за всіма канонами, розписували на зразок розпису Володимирського собору у Києві два учні Віктора Васнєцова. Після революції вона пережила багато іроній долі, які і інші культові заклади - у вівтарній частині довгий час був парткабінет, у центральній частині - спортзал.

Це вже потім фашисти займуть територію лікарні, умертвлять отрутою, розстріляють божевільних, облаштують госпіталь для військовополонених. Будівлі використають під санаторії та казино "Вальдюф" для офіцерів ставки Гітлера...

Але вже тоді лікарня носитиме ім’я вченого психіатра - першого академіка Олександра Івановича Ющенка. Він написав понад 100 наукових робіт, дослідив  процеси, які відбуваються у мозку психічнохворих. 1936 році по його смерті радянський уряд підняв питання про присвоєння медичному закладу ім’я академіка. Тоді це було модно присвоювати імена видатних діячів. Та, як не дивно, громадськість Харкова, де жив останні роки Олександр Іванович та його донька,  не сприйняла таку пропозицію. Хотіли прив’язати ім’я вченого до Полтави, там він народився у бідній сім’ї козака, восьмою дитиною. Однак, і у Полтаві категорично відмовили. От тоді згадали, що Ющенко працював у Вінниці у психіатричній лікарні-гігант. Так, з 1936 року до Вінницької психоневрологічної лікарня  почало приживатися прізвище Ющенко.

Під час Помаранчевої революції пацієнти самі говорили, що будуть голосувати за Ющенка – без агітації. Як кажуть лікарі, «глибоке минуле поєднане з теперішнім - це особливість перебігу психічної хвороби». 

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.

Коментарі (25)
  • Олексій

    Розмийте лиця хворих, за таке ви можете конкретно прогоріти.
  • Наталія Венцківська

    Стаття 6. Конфіденційність відомостей про стан психічного

                  здоров'я особи та надання психіатричної допомоги



        Медичні працівники, інші фахівці, які беруть участь у наданні

    психіатричної допомоги,  та особи,  яким у зв'язку з навчанням або

    виконанням професійних, службових, громадських чи інших обов'язків

    стало  відомо про наявність у особи психічного розладу,  про факти

    звернення за психіатричною допомогою та лікування у психіатричному

    закладі   чи   перебування   в   психоневрологічних  закладах  для

    соціального  захисту  або  спеціального  навчання,  а  також  інші

    відомості  про стан психічного здоров'я особи,  її приватне життя,

    не можуть розголошувати ці відомості,  крім випадків, передбачених

    частинами третьою, четвертою та п'ятою цієї статті.



        Право на  одержання  і використання конфіденційних відомостей

    про стан психічного здоров'я особи  та  надання  їй  психіатричної

    допомоги має сама особа чи її законний представник.



        За усвідомленою  згодою  особи  або її законного представника

    відомості про стан психічного здоров'я цієї особи  та  надання  їй

    психіатричної  допомоги  можуть  передаватися  іншим особам лише в

    інтересах особи,  яка страждає на психічний розлад, для проведення

    обстеження  та  лікування чи захисту її прав і законних інтересів,

    для  здійснення  наукових  досліджень,   публікацій   в   науковій

    літературі, використання у навчальному процесі.



        Допускається передача відомостей про стан психічного здоров'я

    особи та надання їй психіатричної допомоги без згоди особи або без

    згоди її законного представника для:



        1) організації   надання   особі,   яка  страждає  на  тяжкий

    психічний розлад, психіатричної допомоги;



        2)  провадження досудового розслідування, складання досудової

    доповіді  щодо  обвинувачених  або  судового розгляду за письмовим

    запитом  слідчого,  прокурора, суду та представника уповноваженого

    органу з питань пробації.

    {  Пункт 2 частини четвертої статті 6 в редакції Законів N 4652-VI

    (   4652-17  )  від  13.04.2012,  N  1492-VIII  (  1492-19  )  від

    07.09.2016 }



        У листку непрацездатності,  що видається особі,  яка страждає

    на  психічний  розлад,  діагноз  психічного  розладу вписується за

    згодою  цієї  особи,  а  у  разі  її  незгоди   -   лише   причина

    непрацездатності (захворювання, травма або інша причина).



        Забороняється без  згоди  особи  або  без  згоди її законного

    представника  та   лікаря-психіатра,   який   надає   психіатричну

    допомогу,  публічно демонструвати особу, яка страждає на психічний

    розлад,  фотографувати  її  чи  робити   кінозйомку,   відеозапис,

    звукозапис   та   прослуховувати   співбесіди  особи  з  медичними

    працівниками чи іншими  фахівцями  при  наданні  їй  психіатричної

    допомоги.



        Забороняється вимагати відомості про стан психічного здоров'я

    особи та  про  надання  їй  психіатричної  допомоги,  за  винятком

    випадків, передбачених цим Законом та іншими законами.



        Документи, що  містять відомості про стан психічного здоров'я

    особи та надання їй психіатричної допомоги,  повинні зберігатися з

    додержанням  умов,  що гарантують конфіденційність цих відомостей.

    Вилучення  оригіналів  цих  документів  та  їх   копіювання   може

    здійснюватися лише у випадках, встановлених законом.

    Валерка reply Наталія Венцківська

    Де ви бачили опубліковані тут історії  хвороб хворих чи ПІБ осіб, що зображені на фотографії?
  • community_survivalist

    Автор, статья то нормальная! Были интересно почитать.

    Но вот от количества ошибок в статье глаза вылезают на лоб!! КАКОГО вы не читаете статью или не даете ее корректору перед публикацией?!??!
  • София Заболотна

    Уважаемая  автор!А Вам приятно было  бы себя увидеть на фото в соц сети во время лечения в ПСИХ БОЛЬНИЦЕ? Ведь жизнь то штука коварная...
Найчастіше Найчастіше
Новини за сьогодні
Новини Вінниці за сьогодні
17:23 Родинам полеглих військових у Вінниці вручили державні нагороди, присвоєні захисникам посмертно photo_camera 16:46 ТОП 3 ідеї, як відсвяткувати день народження сучасного підлітка у Вінниці (партнерський проєкт) 16:19 Сьогодні у Вінниці завершують опалювальний сезон 15:30 Що таке шале? Про затишні будиночки на природі та хто їх будує (Новини компаній) Від читача 00:11 Учні з Вінниці здобули призове місце на Таборі підприємництва у Львові 15:21 З палаючої квартири на вулиці Дачній у Вінниці врятували чоловіка 15:15 Власна справа від 100 тисяч гривень: який готовий бізнес можна придбати у Вінниці photo_camera 14:24 Чемпіон підняв гирю 220 разів. В області визначили найкращих спортсменів серед аграріїв 14:14 У лабораторії виготовляли кілограм амфетаміну на місяць і збували через мережу клієнтів у Вінниці play_circle_filled photo_camera 13:20 Напівфабрикати: шкода чи користь? (партнерський проєкт) 13:16 Внаслідок масштабного обстрілу 22 березня пошкоджені всі енергоблоки на Ладижинській ТЕС 12:57 Чому «Долина» має забрати водомати з Вінниці? Отримали пояснення від мерії 12:12 Судитимуть ділків, які пропонували «посприяти» отримати посаду ректора медуніверситету 12:06 «Дуже вчасно! Дуже красиво й потужно!» Чим вразив концерт-реконструкція у Вінниці? play_circle_filled photo_camera 11:22 Уряд уточнив перелік ВПО, які отримуватимуть допомогу на проживання. Що нового? 11:10 Дитяча стоматологія у Вінниці: обирайте кращих дитячих стоматологів! (партнерський проєкт) 10:21 Де у Вінниці 28 березня не буде світла, гарячої та холодної води. Адреси 09:36 Вночі ворог застосовував стратегічну і тактичну авіацію, атакував кількома хвилями дронів 09:11 «На щиті» повернувся додому Андрій Цвях. Сьогодні Героя проводжатимуть в останню путь 09:00 Охорона та безпека під час війни: вінницькі охоронні фірми, сигналізація та відеонагляд (партнерський проєкт)
Дивитись ще keyboard_arrow_right
Ваші відгуки про послуги у Вінниці Ваші відгуки про послуги у Вінниці
keyboard_arrow_up