На сьогоднішній день відомо 19 випадків тих років, коли у Вінницькій області піднімалися українські прапори. Саме це свідчило про те, що в країні назрівають зміни. Зміни простежувалися у вчинках окремих людей. 20minut публікує кілька коротких історій тих самих людей, які наближали нашу Незалежність.
Організація, у якій я тоді перебував називалася «Народний фронт». Спочатку в ній було мало учасників, проте вони доклали чимало зусиль, щоб ми жили у вільній і незалежній Україні.
Перша наша спроба підняти синьо-жовтий прапор була під час підготовки мітингу проти сталінських репресій. Зрозуміло, що тоді не дозволялося говорити «комуністичних репресій». Але навіть з відсиланнями на сталінський режим нам не дали дозволу на його проведення. Тоді ми домовилися з художником, який допоміг оформити портрет Сталіна за колючим дротом. У нас був прапор і нам залишалося тільки вивісити все це . Але в перший раз нам не дозволили цього зробити.
Наступний мітинг ми проводили під прикриттям екологічного (інших-то ніхто не дозволяв) мітингу. Прапор пошили з невеликих прапорців і таким чином наші люди вперше побачили синьо-жовтий прапор.
Ще був цікавий випадок, коли під час відкриття пам'ятника Шевченку ми винесли прапор, а комуністи у відповідь кинулися в ПТУ, яке було поруч і винесли з нього два або три прапори Радянського Союзу.
Ще був випадок в 1989 році. Один мій нині покійний товариш на прізвище Смирнов, запропонував нам підняти прапор. Я і ще кілька людей виїхали вночі до будинку культури. Та території був будівельний кран. Ми зайшли туди, а Смирнов дістав не синьо-жовтий, а червоно-чорний прапор. Ми здивувалися, але розпитувати і щось міняти не було часу. Ми підняли прапор, закріпили його, почепили банку від фарби і написали «Заміновано».
У 1989 році на Трійцю я запропонував провести День пам'яті на місцевому кладовищі. Там зібралося близько трьох тисяч місцевих, а ми прийшли з синьо-жовтим прапором. Місцеві поставилися до цього з великою неприязню. Говорили, що ми прийшли з «бандерівським» прапором. Чого вже говорити, якщо моя теща кинулася на мене і мало не видряпала мені очі.
А прапор ми підняли на дванадцятиметровий флагшток 28 квітня 1990 роки перед 1 травня. Біля нього ми встановили стенд з написом «Рух інформує». Ми чергували біля прапора до тих пір, поки не була прийнята декларація про незалежність України.
Наша команда була готова до всього. І ось через три дні після того, як ми повісили прапор нам прийшла повістка з прокуратури з вимогою зняти жовто-блакитний прапор (а там весів синьо-жовтий). Ми відповіли, що прапор і стенд «Рух інформує», це майно бабчинського осередку народного руху, і, якщо будуть посягання на наше майно, то ми будемо його захищати.
Був навіть такий випадок, коли до флагштока під'їхав «уазик», з якого вийшло четверо чоловіків, які спробували зняти прапор. Не красиво про таке розповідати, але наші хлопці повискакували і так їх побили, що тим мало не здалося. Ми нікому не дозволяли чіпати прапор, і чесно скажу, влада нас боялася.
У 1990 році ми з жовто-блакитними прапорами побували на Дні пам'яті у Бабчинцях. А коли приїхали додому, у Могилів-Подільський, то подумали, а як так може бути, що там стоїть жовто-блакитний, а у нас немає? Тоді ми почали готуватися до його встановлення.
Десь на початку травня ми знайшли для нього флагшток і підготували прапор. І ось, вдаючи, що прогулюємося по місту, ми зупинилися навпроти міськради і почали копати яму. Через 15 хвилин яма була викопана, прибігли хлопці з бетоном, встановили флагшток і забетонували.
Я сам хотів повісити прапор, але знайшовся інший активіст, який був сміливіше і приткіше за мене. Він і встановив прапор. Було багато міліції, тому довелося зробили все під виглядом мітингу.
Після того ми гадали, що ж буде далі, і звичайно в першу ж ніч співробітники районної міліції його зірвали. На наступний день був повішений новий прапор і так тривало довгий час. Але слава Богу, що ми дожили до того часу, коли віють нові вітри і ми можемо говорити і розбудовувати нашу незалежну державу.
Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.
№ 17 від 24 квітня 2024
Читати номер
Задунайский Торонтуй
Alexey Shytov reply Задунайский Торонтуй
Задунайский Торонтуй reply Alexey Shytov
Иванов Иван reply Alexey Shytov
Жора
Иванов Иван
Alexey Shytov reply Иванов Иван
Иванов Иван reply Alexey Shytov
Natalka Melnyk reply Иванов Иван
Иванов Иван reply Natalka Melnyk