"Чоловік бив, відсудив гроші і залишив без житла". Історія аліментниці

Наталя Мельник (40) платить аліменти на двох дітей: «Я не кажу, що я свята. Просто в кожної людини своя межа терпіння. Я терпіння втратила, коли від тирана втекла. Тоді я думала, що лишаю дітей ненадовго…»

У лікарні опинилася Наталя Мельник після того, як чоловік її побив на очах у доньки. Жінка вибігла тоді з хати, тікаючи від кулаків чоловіка, і більше додому не повернулася. Це було два роки тому. Сьогодні Наталя – аліментниця. Вона погодилася розповісти про своє непросте життя, бо чоловік хитрощами залишив її без даху над головою, купленого за спадщину, а правоохоронці не хочуть допомагати.

– Я хотіла продати свою спадщину, частину старого будинку на Старому Місті, і купити невелику квартиру, щоб забрати від чоловіка дітей до себе. Так планувала, але лишень за два роки знайшлися купці, – розповідає жінка. – Коли нарешті оформила купівлю-продаж, то колишній чоловік ключі забрав і не віддає. Куди я тільки не зверталася, б’юся як риба об лід. Поліція не допомагає, а сама я нічого не можу зробити. Ми з ним жили 19 років. Людина не змінюється.

Угода з колишнім

Наталя розказала, що запросила колишнього чоловіка на угоду з продажу спадщини, бо він накладав арешт на її майно. Підстава формальна – жінка місяць не сплачувала аліментів на дітей. Заборгувала 600 гривень, бо звільнилася з посади бібліотекарки в аграрному університеті для пошуку більш оплачуваного місця. Аліменти автоматично вираховували із зарплати. А зарплатні не стало, то й відрахування не було.

– Я одразу оформляла і продаж старої хати, і купівлю нового житла, – розказує жінка. – Ріелторів попросила, й вони підшукали квартиру за суму продажі спадщини, однокімнатну на Тяжилові. Договір з чоловіком був такий: на старшого сина оформляю цю квартиру і буду там жити. Але на неповнолітнього нотаріус відмовилася робити оформлення. Запропонувала зробити власником батька і оформити заяву про те, що він зобов’язується мене прописати в квартирі, придбаній за мої гроші.

Таку заяву, як каже жінка, підписали без неї, поки вона бігала погашати кредит. Повернулася в нотаріальну контору – там вже нікого не було. Єдиний екземпляр заяви забрав із собою колишній чоловік.

– Я понадіялася на людяність, але людяності, на жаль, немає, – говорить тепер Наталя. – Залишила йому двоповерховий будинок, який ми разом будували, машину, меблі, навіть речі свої. Після цього всього він узяв, та й подав мене на аліменти. Тепер ще й з квартирою надурив.

Війна за ключі

Забирати ключі від купленої нею квартири Наталя приходила до чоловіка в листопаді минулого року. Але її випхали звідти… поліцейські, яких вона, між іншим, сама й викликала.

– Він мені мав передати ключі 24 листопада, – розказує Наталя. – Я приїхала з батьками, він сказав, що ключів не віддасть, і ми викликали поліцію. Коли поліцейські приїхали, він бігом заліз до них в машину. Через півгодини розмови з чоловіком вони хотіли їхати, а я до них вчепилася: «Як так можна? Ви нас не опитали, а вже їдете?!» Він перед тим маму стукнув сумкою, яку вона дітям привезла. У неї куртка вся в сметані була. Я поліцейським кажу про це, обурююся, що вони за поліція така, що не допомагають. А поліцейські: «Іди звідси, щоб ми тебе тут не бачили». Один кинув мене на землю, заламав руки. Коли я встала тікати, він мене пенделями в зад кілька разів ударив.

Наталя написала про цей випадок скаргу в прокуратуру. Каже, що слідча їй радила: «Признайтеся, що це чоловік вас побив, а не поліцейські».

– Я надала номер машини патрульних і писала скаргу на Ботанічній. Сказали, що відповідь надіслали поштою, але я її не отримала, – говорить жінка.

Заяви без справи

А про ключі від квартири Наталя написала окрему заяву – в Національну поліцію. Тепер її не можуть знайти, тому жінка пожалілася керівнику обласної поліції через прозорий офіс на Театральній, 10.

– У поліції на Довженка мені одразу призначили слідчого Володимира Десятника, – розповідає співрозмовниця. – Я йому все розписала, як продала будинок і квартиру купувала, дала контакти ріелторів, нотаріуса, співвласника. Думала, є свідки, не буде проблем. З початку року ходжу в поліцію – слідчого немає. То він після чергування, то на чергуванні, а потім взагалі поїхав в АТО. А одразу казав «ми вам поможемо, поможемо…»

З допомогою адвоката Наталя тепер готується до цивільного судового процесу, тому що жодна її заява не дійшла до відкриття кримінального провадження проти колишнього чоловіка. Про стосунки із ним співрозмовниця розказує багато. Каже, що не раз була бита. Через рукоприкладство подружжя розлучилося в 2002 році, але згодом зійшлося знов. Штампів у паспортах не поновлювали, коли народили другу дитину. Коли дічинці було майже вісім, чоловік побив Наталю так, що вона потрапила до лікарні.

– Я крикнула до дитини, щоб одягалася, а він як сказився. Розігнався, вдарив мене в груди, я впала, і він бив, де бачив, – розказує аліментниця. – Коли я вирвалася від нього, то вибігла з хати і більше додому не повернулася. Болі у грудях не проходили, тому лягла у лікарню.

Пацієнтку з характерними для побиття травмами опитували поліцейські. Вона збрехала, що упала з велосипеда. Заявити на чоловіка жінку вмовили пізніше, але розслідування справи про сімейне насилля логічного завершення так і не дійшло.

– Поліція тягнула резину, тягнула, а потім син каже: «Мама, мені треба, щоб папа був не заплямований, коли буду на роботу влаштовуватися», і я забрала заяву, – розповідає жінка. – Толку все одно не було ніякого.

Про другий шанс і відповідь чоловіка

Питаю Наталю про можливу реакцію колишнього чоловіка на її звернення до редакції. І тоді вона розповідає, що зійшлася з іншим чоловіком, колишнім засудженим. Зрадою з тюремником, каже співрозмовниця, пояснив усім їхній розрив батько дітей Наталі.

– У мене тоді був такий стан, що я вирішила – хто до мене підійде, я буду з ним, а не з цим тираном, – згадує 40-річна жінка. – Вітя – позитивна людина. Не злопам’ятний. Запропонував розписатися, щоб мене чоловік не переслідував. Ми з ним проживали разом, але тепер він в АТО. Його постійно немає, тому я попросила розлучення. Якраз перед тим, як купувати квартиру. Не хотіла, щоб він і його діти від попереднього шлюбу претендували на мою нерухомість. Якраз через те, що ми були в процесі розлучення, я не могла квартиру оформити на себе. Ось чому так все вийшло…

Своя «сантабарбара» в тій хаті, з якої утекла Наталя. Жінка розказала, що її колишній чоловік привів додому вчительку доньки.

– Вона мені, як людина, подобається, – говорить співрозмовниця. – Коли я дзвоню до нього спитати, як діти, то чую: «Тобі нащо? Ти їх покинула…». А вона все розказує, не говорить, що треба було терпіти… Скільки я мала терпіти? Доки ногами вперед винесуть?

Сьогодні Наталя Мельник шукає роботу, але в Центрі зайнятості на облік не беруть, бо немає прописки. Бібліотекаркою у вузі, з відрахуванням аліментів, вона отримувала лишень півтори тисячі гривень. Тепер треба платити адвокату за допомогу в боротьбі за квартиру і шанс повернути дітей. Її дочці зараз 10 років, а син вже став повнолітнім. Чи оформив на нього батько квартиру, як прописали у нотаріуса? Про це мати не знає.

Журналіст зателефонувала колишньому чоловікові Наталі з питанням, чи передав він право власності на квартиру, куплену матір'ю, синові. Він сказав, що «усе зроблено, як домовлялися». А у відповідь на питання, чому ж він не віддають жінці ключі, прозвучало:

– Син займається цим. Він вже повнолітній.  


Читайте також:     

Аліментникам, що не платять, зараз несолодко. Свіжі дані про покараних боржників

У реєстрі, як на дошці ганьби. Серед неплатників аліментів депутат і бізнесмен

Дурний вчинок чи нахабна афера? Як вінничанин залишив сім’ю без квартири
 
Вінничани на Youtube мінялися жінками, знімали вибухи, град, бійки і бандитів

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.